Створення радянської адвокатури та прокуратури.

28 травня 1922 постановою ВЦВК було затверджено "Положення про прокурорський нагляд". Це стало початком діяльності радянської прокуратури. Після подій 1917-го року діяла раніше судова система, інститути судових слідчих, прокурорського нагляду, а також присяжного і приватної адвокатури були скасовані. Їх функції взяли на себе новостворені народні суди, а також революційні трибунали. Для провадження попереднього слідства були утворені особливі слідчі комісії. Через п'ять років у складі Народного Комісаріату Юстиції була створена Державна прокуратура. На прокуратуру було покладено нагляд від імені держави за законністю дій усіх органів влади, господарських установ та приватних осіб; спостереження за діяльністю слідчих органів дізнання в області розкриття злочинів; підтримання обвинувачення в суді. Також прокуратура стежила за правильністю утримання ув'язнених під вартою. Фактично, з 1926 року органи прокуратури мали монопольне право виробництва попереднього розслідування злочинів. Прокурор мав право порушувати кримінальні справи проти посадових і приватних осіб, як за власною ініціативою, так і по вступникам до нього скарг і заяв, видавав санкції на арешт, виносив обвинувальний висновок, вирішував питання про передачу справи до суду та про припинення справи. Прокурори могли вимагати від усіх установ та посадових осіб необхідні їм відомості та матеріали, і ці вимоги були обов'язковими до виконання. Зазначені повноваження давали прокуратурі реальну владу, аж до втручання в політичні справи країни. В даний час прокуратура, крім своїх споконвічних функцій, здійснює нагляд за дотриманням Конституції Російської Федерації і виконанням законів, що діють на території Росії, може опротестовувати суперечать закону рішення, вироки, ухвали і постанови судів, бере участь у правотворчій діяльності. Однак, головним завданням прокуратури з моменту свого створення і до цього дня є захист держави від недобросовісних, що порушують закон громадян і самих громадян від несправедливості держави.

ктябрьская революция 1917 г. разрушила, и судебные учреждения, и адвокатуру. «Мы расчистили этим дорогу для настоящего народного суда» - с торжеством говорил основатель нового государства.

Место права заняло «правосознание революционного класса», а профессионально подготовленные судьи были заменены солдатскими и рабоче-крестьянскими активистами. Спустя несколько недель после октябрьского переворота, 24 ноября 1917 г. был принят Декрет о суде № 1. Он был ориентирован на создание «советских судов». Адвокатура им создана не была, однако в качестве защитников и обвинителей были допущены «все неопороченные лица обоего пола».

Инструкцией Наркомюста 19.12.1917 г. при ревтрибуналах учреждались «коллегии правозаступников», в которые могли вступать любые лица, желающие «помочь революционному правосудию» и имеющие соответствующие рекомендации от Советов депутатов.

Декрет о суде № 2 от 7 марта 1918 г. предусмотрел создание коллегий правозаступников при Советах депутатов. Позже (Декретом «О народном суде РСФСР» от 30.11.1918 г.) коллегии правозаступников стали именоваться коллегиями «защитников, обвинителей и представителей сторон в гражданском процессе». Их составляли должностные лица, получавшие зарплату от государства по смете Наркомюста. Вскоре эти коллегии были упразднены под тем предлогом, что в них были «сильны элементы буржуазной адвокатуры».

Защита стала осуществляться в порядке трудовой повинности лицами, включенными в списки местными исполкомами.

Эти меры были направлены на окончательное уничтожение дореволюционной адвокатуры России.

Днем рождения советской профессиональной адвокатуры принято считать 26 мая 1922 г., когда решением III сессии ВЦИК IX созыва было утверждено первое Положение об адвокатуре. Коллегии защитников создавались при губернских отделах юстиции. Общим собранием защитников избирался Президиум, который ведал приемом и отчислением адвокатов, наложением дисциплинарных взысканий, решением финансовых и административных вопросов.