64. Маніфест від 17 жовтня 1905 року: юридичний зміст, сторичне значення.

Протягом всього 1905 р . уряд не міг взяти ініціати-кову в свої руки і тащілось в хвості подій, хоча поліції уда-лось провести вдалі операції з припинення підготовки «революційних партій» до повстання. Найважче було впоратися з страйк-ний рухом. «Революційні» партії вміло проводили антидержавну агітацію і мали домовленість про спільні дії проти уряду. Постало питання про скликання більш ши-рокого представницького парламенту, але раніше потрібно було переді-ставити політичні права населенню Росії.  Події тим часом наростали. У жовтні у великих містах почалася політичний страйк, в якій, поряд з робітниками, брали участь і представники технічної інтелігенції. 8 жовтня 1905 р . припинився рух на Московській залізниці, до 17 жовтня значна частина доріг була паралізована. Закрилися фабрики, не виходили газети, у великих містах майже не було елек-трічества. Микола II відкинув пропозицію про надзвичайні заходи і призначення «диктатора».  Бачачи гостроту становища, Микола звернувся за допомогою до Віт-ті, якому нещодавно вдалося підписати на більш-менш прийом-лемих умовах угоду з Японією. 9-го жовтня Вітте предста-вив государеві меморандум з викладу поточного стану справ та програмою реформ. Констатуючи, що з початку року «в умах Произ-йшла справжня революція», Вітте вважав укази від 6-го серпня застарілими, а оскільки «революційне бродіння дуже велика», він прийшов до висновку, що треба вживати термінових заходів, «поки не ста -ні занадто пізно ». Він радив цареві: необхідно покласти край самоуправству і деспотизму адміністрації, дарувати народу основні свободи та встановити справжній конституційний ре-жим.  Повагавшись тиждень, Микола вирішив поставити свій підпис під текстом приготованому Вітте на основі меморандуму. Але при цьому цар вважав, що порушує присягу, дану під час вступлю-ня на престол. 17-го жовтня 1905 р . був виданий маніфест, кото-рий формально означав кінець існування в Росії необмежений-ної монархії.  Ось зміст «Маніфесту про вдосконалення державного-венного порядку» від 17 жовтня 1905 р .: Висловлюючи свою скорботу з приводу «смут та хвилювань», що охопили держава, государ визнає за необхідне «Об'єднати діяльність вищого правітельст-ва», на обов'язок якого він покладає «виконання непохитної-ної нашої волі:  1) дарувати населенню непорушні основи громадянської свободи на засадах недоторканості особи, свободи, совісті, слова, соб-раний і спілок;  2) не зупиняючи призначених виборів до Державної Ду-му, залучити тепер же до участі в Думі ... ті класи населення, кото-які нині не мають виборчих прав, надавши зацим подальший розвиток початок розвитку загального виборчого права знову встановленому законодавчому порядку, і  3) встановити, як непорушне правило, щоб ніякий закон не міг сприйняти силу без схвалення Державної Думи і щоб вибо-рним від народу забезпечена було дійсного учас-буття у нагляді за закономірністю дій поставлених від нас влади. "  «Об'єднане уряд» утворило Рада міністерства, головою якого (т.е. першим російським прем'єр-міністром) був призначений Вітте.  Маніфест встановлював політичні права для громадян Рос-ці: недоторканність особи, свободу совісті, свободу слова, свободу зібрань і спілок (профспілок та партій). До виборів у парламент залучалися верстви населення, що раніше позбавлені виборчого-них прав. Згідно Маніфесту, Державна дума змінювала своє значення і набувала рис розвинутого парламенту; проголошенням шалось, що закон не може мати силу без схвалення Державної-ної думи. Таким чином, Росіявступила на шлях досить зріло-го парламентаризму.  Поява Маніфесту 17-го жовтня викликало розгубленість влас-ти на місцях і не вніс швидкого заспокоєння. Якщо помірно-лібера Патерналізм кола готові були прийняти створене маніфестом становище як виконання їх бажань конституційного перетворення Росії, то ліві кола, соціал-демократи і есери, не були ні в найменшій мірі задоволені і вирішили продовжувати боротьбу для досяг-ня своїх програмних цілей ( "не бажали нагайки, загорнутої в пер-гамент конституції"), з іншого боку, праві кола відкидали містяться в Маніфесті 17-го жовтня поступки революції і вимагали збереження необмеженого царського самодержавства.  Скоро після появи маніфесту залізнична страйк припинився, але «смути й хвилювання» не тільки не припинилися, але поширилися по всій країні: у містах відбувалися то рево-люціонной, то контрреволюційні демонстрації, причому в багатьох міста контрреволюційні натовпу «чорносотенців» громили інтелігентів і євреїв ; в селах розливалася хвиля аграрних погромів - натовпи селян громили і палили поміщицькі садиби.  3-го листопада був виданий маніфест, які зверталися до селян з при-зивом припинити безлади, що обіцяв прийняття можливих заходів для покращання становища селян і відміняв викупні платежі за крес-тьянскіе надільні землі.