67.Основні етапи діяльності Слобідсько-Української губернії та Харківського намісництва.

Слобідсько-Українська губернія— адміністративно-територіальна одиниця, що охоплювала територію Слобідської України. Заснована 18 січня 1765 року. Губернським містом був Харків. У її склад були ввійшли: Охтирський полк, Ізюмський полк, Харківський полк, Сумський полк. Губернія мала поділ на Охтирську, Ізюмську, Харківську і Сумську провінції. У 1780 році ліквідована, на її місці було створене Харківське намісництво за виключенням Острогозького полку. Відновлена в 1796 році у попередніх кордонах.

У 1835 році перейменована на Харківську губернію, яка проіснувала до 1917 р.

1765 р. на території п'яти слобідських полків утворено Слобідсько-Українську губернію. У складі новоорганізованої губернії створено п'ять провінцій — Ізюмську, Охтирську, Острогозьку, Сумську і Харківську. Губернським центром став Харків. Губернська канцелярія стала головним органом управління. Кожна провінція поділялася на шість комісарств. Слобідські козацькі полки розформовувались. Замість них створювались регулярні Харківський Уланський, Сумський, Острогозький, Охтирський та Ізюмський гусарські полки. Козаки і підпомічники одержали офіційну назву “військових обивателів”. Частина слобідської старшини, яка дістала офіцерські чини, зрівнювалась у правах з російським дворянством.

В грудні 1780 р. Слобідсько-Українська губернія була ліквідована, а замість неї створено Харківське намісництво, складалося з 15 повітів (округів). Місцеве управління реорганізоване на основі загальноросійського “Уч-реждения для управлення губерниями” (1775). В губернських містах створювалися намісницькі правління, судові палати кримінальних і цивільних справ, верхній земський суд, нижня і верхня розправи, губернський магістрат тощо.

Подібна система і в повітових містах. До неї належали: повітовий суд, нижня розправа, городовий магістрат, правління городничого, повітове казначейство та ін. У кожному намісництві й повіті дворянські збори обирали предводителів — намісницьких і повітових. Усі новостворені органи місцевого управління діяли на основі загальноросійського законодавства. Царський уряд в окремих випадках допускав можливість керуватися й звичаєвим правом. Наприкінці 1796 р. Харківське намісництво знову перетворено в Слобідсько-Українську губернію.

68.Р-к с/ г та еволюція аграрних відн у др пол. ХVII–ХVIIІ

c/г-головна галузь госп Укр. Ліквідація магнатського та шляхетського землеволодіння, засн. великого фонду держ земель «Війська Запорозького»; зростання дрібного землеволодіння — козацького та селянського і знову наростання великого старшинського землеволодіння — поволі поглинало і фонд держ земель, і дрібне землеволодіння козаків та посполитих. Ця еволюція, стосувалась тільки юридичної форми землеволодіння, і майже не відбивалася на його характері, майже не вносила різниці ні в сільськогосподарську техніку, ні в асортимент культурних рослин.

В Універсалах Б Х змальовано картину старшинського господарства, де була не тільки орна земля, але й сіножаті, млини, рибні стави, мед. Це свідчить про те, що вже тоді с/г перестало бути тільки рільничим.

УXVII в Укрсіяли пшеницю, жито, овес, ячмінь, гречку, просо, льон, але поруч з тим були плянтації тютюну, а в пн полках — коноплі.

Розвинене було млинарство, ґуральництво. Проте, з 70-их років XVII ст. право ґуральництва стало привілеєм козацтва взагалі, а далі правом старшини.

Широко розвинене було здобування поташу, переважно в пн-сх част Укр, найбільше в Чернігівщині.. Здобували багато салітри, яка йшла на виробництво пороху. У маєтках старшини та манастирів було багато гут, які виробляли високого ґатунку скло. Славилися своїми виробами гути під Києвом, на Чернігівщині, під Конотопом, на Стародубщині. В кінці XVII ст. число гут зросло там до 20-ти.

В Укр здобували залізну руду тільки низької якости, болотяну. На Прав Укр, до Хмельниччини, було чимало рудень у шляхетських маєтках, але під час Хмельниччини значну частину їх знищено, а залізо пограбовано, бо воно потрібне і для повстанців, і для поляків. Незабаром старі рудні відновлено і збудовано багато нових, зокрема в манастирських маєтках. Новиною в історії залізно-рудної промисловосте XVII ст. була поява рудень на Лівобережній Україні, переважно в маєтках старшини. Рудні були на Чернігівщині, Ніженщині.

Укр кінXVII втягується в широкий торг рух, і в значній мірі промислово-торг інтереси керують сілгосподарством старшини. В XVII за Самойловича і ще більше за Мазепи, поновлюються торговельні зв'язки Укр з Заходом через балтицькі порти, Ґданськ, Кеніґсберґ та Ригу, а також суходолом — через Краків та Вроцлав (Бреслав). Поширюються чорноморсько-дунайськими країнами. Почала набувати дедалі більшого розмаху торгівля торговельні зв'язки з Кримом.Налагоджуються торговельні зносини з Московщиною, а також зі Сходом — Персією, Кавказом. У всі ці країни гнали худобу, везли шкіри, віск, тютюн, салітру з України. Крім того вивозили горілку, скло. Зростала торгівля між Лівобережжям і Правобережжям, Запоріжжям, Слобідською Україною..

Мазепа- сотні універсалів гетьмана стосувалися землеволодіння, сільського господарства, торгівлі, промисловости. З цього погляду важливі призначення гетьманом «старост», «дозорців» та інших урядників до гетьманських ранґових маєтностей; серед них було багато високоосвічених, добрих господарів, але головне те, що гетьман входив у всі деталі господарства і керував ним сам.