logo
ist_Ukr-shpori-ost_variant

23. Політика Туреччини щодо Правобережної України в 1677-1699 рр.

Зречення у 1675 Дорошенком гетьманства Туреччина сприйняла як подію, що суперечила її політ планам, бо розраховувала на значну частину Укр. Виходом із такої ситуації було повернення до гетьманства Юрія Хм.- його звільнено зі стамбульської в’язниці Єдикуле та вдруге проголошено гетьманом (1677-1681) правоб Укр з титулом князя Сарматії та України, володаря Війська Запорізького. Навесні 1677 Ю.Х. разом із загонами турецького війська вирушив на Укр. Зупинившись у Немирові, він почав розсилати універсали з вимогою визнати його владу. Такі дії Ю.Х. перешкоджали намірам Самойловича обєднати обидва береги Дніпра. Центром протистояння став Чигирин.

У 1677 відбувся 1-й чигиринський похід. Свій похід проти Укр Туреччина пояснювала прагненням повернути землю та булаву Ю.Х. Перший удар було вирішено задати по Чигирину.коли до міста підійшли об’єднані укр.-моск. сили Ромадановського і Самойловича, турки відступили. 8 липня 1678 турецько-татарська армія під командуванням візира Кара-Мустафи обложила Чигирин. Проте підмога із Москви не квапилася. Турки всетаки вторглися в місто, яке перетворилося на руйновище. Перемога була за турками. Втрата Чигирина унеможливлювала для Самойловича утримання правобережжя. Щоб уникнути закрози нападу турків на Лівобережжя, Самойлович віддав наказ перегнати населення на лівий берег – «Великий згін» 1678-1679. знелюднена Сер і Пд Київщина перетворилися на пустир. Влада Хмел поширилась лише на Поділля. 1685 турками був страчений.

Війни Московії і Туреччини та Кримського ханства за володіння Прав Укр завершились підписанням 13 січня 1681 Бахчисарайського мирного дог.-кордон між Туреч і Московією встановлювався по Дніпру. Туреч приєднувала Пн. Київщину, Брацлавщину і Поділля, а Московія – Лів Укр і Київ. проте цей мир не відповідав інтересам Речі Посполитої. Скориставшись поразкою турецьких військ, завданою йому силами країн Священної Ліги під Віднем 1683, Польща відновила панування на більшій частині Правобережжя. 6 травня 1686 в Москві мі Польщею і Московією було укладено новий договір – «Вічний мир», за яким Польща визнавала за Московським царством Лівобережну Україну, Київ, Запоріжжя, Чернігово-Сіверську землю з Черніговом і Стародубом. Договір заключав за Московією право на володіння лівобережною Гетьманщино, Брацлавщина і Пд.. Київщина ставали нейтральною зоною між двома державами. До Польщі відходили Пн. Київщина, Волинь та Галичина. Поділля залигалося під владою Туреччини, але недовго, вже у 1699 р. було приєднане до Польщі. Уклавши «Вічний мир» Московія приєдналася до держав, які вели боротьбу проти Туреччини та її васала Кримського ханства. Тому у травні 1687 московська армія рушила на Крим. Похід очолив Василь Голіцин, до нього оприєднався і Самойлович. Проте вони не змогли досягти Криму, через пожежу в степу зорганізовану татарами., тому повернули назад. У прорахунку армії було звинувачено Самойловича, через що його було усунено від влади. До влади прийшов Іван Мазепа у 1687 р. і вже у 1689 здійснив другий Кримський похід.