26. Причини та передумови Ошського конфлікту. 27. Етнодемографічний склад Ошської області.

Ошская різанина ( 1990) - міжнаціональний конфлікт на території Киргизької РСР між киргизами і узбеками.

В Оші, розташованому в Ферганській долині, в безпосередній близькості від кордону з Узбецької РСР, в якому проживало значне число узбеків, з ранньої весни 1990 р. почали активізувати свою діяльність неформальні об'єднання "Адолат" і трохи пізніше "Ош- аймаги "( кирг. Ош-аймаги , рус. Ошський район ). Основним завданням "Адолат" було збереження і розвиток культури, мови, традицій узбецького народу. Цілі та завдання "Ош-аймаги" - реалізація конституційних прав людини і забезпечення людей земельними ділянками для житлового будівництва - об'єднували в основному молодь киргизької національності.

У травні 1990 року незаможні молоді киргизи зажадали надати їм землю колгоспу ім. Леніна поблизу міста Ош. Влада погодилася задовольнити цю вимогу. Починаючи з 30 травня на отриманому поле колгоспу киргизи проводили мітинги з вимогами усунути з посади першого заступника голови Верховної Ради Киргизької РСР, колишнього першого секретаря обкому партії, який, на їхню думку, не вирішував проблеми прописки, працевлаштування та житла киргизької молоді і сприяв тому, що у сфері торгівлі та обслуговування в Оші працювали в основному особи узбецької національності. Узбеки ж сприйняли виділення киргизам землі вкрай негативно. Вони також провели мітинги і прийняли звернення до керівництва Киргизії і області з вимогами створити узбецьку автономію в Ошській області, надати узбецькому мові статус одного з державних, створити узбецький культурний центр, відкрити узбецький факультет при Ошском педагогічному інституті і змістити з посади першого секретаря обкому, який нібито захищає інтереси лише киргизького населення. Вони зажадали дати відповідь до 4 червня.

З 1 червня узбеки, здавали житло киргизам, почали їх виселяти, в результаті чого понад 1500 киргизьких квартирантів також стали вимагати виділення земельних ділянок для забудови. Киргизи також зажадали від влади дати їм остаточну відповідь про надання земель до 4 червня.

4 червня киргизи та узбеки зійшлися на поле колгоспу ім. Леніна. Киргизів прийшло близько 1.5 тисяч, узбеків - понад 10 000. Їх розділяла міліція, озброєна автоматами. Як повідомляється, узбецька молодь спробувала прорвати кордон міліції і напасти на киргизів, міліцію почали закидати камінням і пляшками, два міліціонери були захоплені. Міліція відкрила вогонь і, за деякими даними, було вбито (за іншою інформацією, поранено) 6 узбеків. Після цього узбецька натовп під керівництвом лідерів з криками "Кров за кров!" попрямувала в Ош, громлячи киргизькі будинку. З 4 по 6 червня кількість узбецьких погромників збільшилася до 20 000 за рахунок прибулих з районів і сіл, і Андижана (Узбекистан). Близько 30-40 узбеків спробували захопити будівлі Ошської МВВС, СІЗО-5, УВС Ошської облвиконкому, але їм це не вдалося і співробітники міліції затримали близько 35 активних погромників. Вночі з 6 на 7 червня в Оші було обстріляно будівлю УВС і наряд міліції, двоє співробітників міліції були поранені. На кордоні з Андижанської областю Узбецької РСР з'явилася багатотисячна юрба узбеків, яка прибула на підмогу ошський узбекам.

Вранці 7 червня сталися напади на насосну станцію та міську автобазу, почалися перебої в постачанні населення продуктами і питною водою. Киргизькі-узбецькі зіткнення відбулися і в інших населених пунктах Ошської області. У Ферганській, Андіжанськой і Наманганської областей Узбецької РСР почалися побиття киргизів і підпали їхніх будинків, що викликало втеча киргизів з території Узбекистану. Різанину вдалося зупинити лише до вечора 6 червня, ввівши в область армійські частини. Ціною величезних зусиль армії і міліції вдалося уникнути залучення населення Узбекистану в конфлікт на території Киргизької РСР. Похід збройних узбеків з міст Наманган і Андижан в Ош був зупинений в декількох десятках кілометрах від міста. Натовп перевертала міліцейські кордони і спалювала автомобілі, зафіксовані випадки зіткнень з армійськими підрозділами. Тоді перед рвуться до Киргизії узбеками виступили головні політичні та релігійні діячі Узбецької РСР, що допомогло уникнути подальших жертв. За даними слідчої групи прокуратури УРСР, в конфлікті з киргизької сторони у містах Узген і Ош, а також у селах Ошській області загинуло близько 1200 чоловік, а з узбецької, за неофіційними даними - 10 тис. ^[1] Слідчі знайшли близько 10 000 епізодів злочинів. До судів було направлено 1500 кримінальних справ. У конфлікті брали участь близько 30-35 тис. осіб, до кримінальної відповідальності притягнули близько 300 осіб.