20. Історичні передумови між конфліктів етнічних конфліктів на Балканах.
На Балканському півострові існує кілька культурних регіонів і типів цивілізації. Особливо виділені наступні: візантійсько-православний на сході, латино-католицький на заході і азіатсько-ісламський в центральних і південних областях. Міжнаціональні відносини тут так заплутані, що важко очікувати повного залагодження конфліктів у найближчі десятиліття. При створенні Соціалістичної Федеративної республіки Югославії, що складалася з шести республік, основним критерієм їх утворення був етнічний склад населення. Цей найважливіший фактор згодом і був використаний ідеологами національних рухів і сприяв розпаду федерації. У Боснії та Герцеговині боснійці-мусульмани становили 43,7% населення, серби - 31,4%, хорвати - 17,3%. У Чорногорії проживало 61,5% чорногорців, в Хорватії 77,9% складали хорвати, в Сербії 65,8% - серби, це з автономними краями: Воєводіна, Косово і Метохія. Без них же в Сербії серби складали 87,3%. У Словенії словенців - 87,6%. Таким чином, у кожній з республік проживали і представники етнічних груп інших титульних національностей, а також значна кількість угорців, турків, італійців, болгар, греків, циган і румунів. Ще один важливий фактор - конфесійний, причому релігійність населення визначається тут етнічним походженням. Серби, чорногорці, македонці - це православні групи. Однак і серед сербів є католики. Католиками є хорвати і словенці. Цікавий конфесійний зріз у Боснії та Герцеговині, де проживають католики-хорвати, православні - серби і слов'яни-мусульмани. Є й протестанти - це національні групи чехів, німців, угорців, словаків. Є в країні та іудейські громади. Значне число жителів (албанці, слов'яни-мусульмани) сповідують іслам. Лінгвістичний чинник також зіграв важливу роль. Близько 70% населення колишньої Югославії говорило на сербсько-хорватською або ж, як прийнято говорити, хорвато-сербською мовою. Це в першу чергу серби, хорвати, чорногорці, мусульмани. Однак він не був єдиною державною мовою, у країні взагалі не було єдиної державної мови. Виняток становила армія, де діловодство велося на сербсько-хорватською (На основі латинської графіки), команди також подавалися на даній мові. Конституція країни підкреслювала рівноправність мов, і навіть при виборах бюлетені друкувалися на 2-3-4-5 мовами. Існували албанські школи, а також угорські, турецькі, румунські, болгарські, словацькі, чеські та навіть українські. Видавалися книги, журнали. Однак в останні десятиліття мова стала предметом політичних спекуляцій. Не можна не враховувати також економічний чинник. Боснія і Герцеговина, Македонія, Чорногорія і автономний край Косово - відставали в економічному розвитку від Сербії .. Це призводило до відмінностей в доході різних національних груп і посилювало протиріччя між ними. Економічна криза, багаторічна безробіття, найжорстокіша інфляція, девальвація динара посилювали відцентрові тенденції в країні, особливо на початку 80-х років. Причин розпаду югославського держави можна назвати ще десятки, але так чи інакше до кінця 1989 року відбулася дезінтеграція однопартійної системи, і після проведення парламентських виборів в 1990-1991 рр.. почалися військові дії в Словенії та Хорватії з червня 1991 року, а в квітні 1992 року в Боснії і Герцеговині розгорілася громадянська війна. Вона супроводжувалася етнічними чистками, створенням концентраційних таборів, грабежами. На сьогоднішній день «миротворці» домоглися припинення відкритих боїв, але ситуація на Балканах сьогодні як і раніше залишається складною і вибухонебезпечною. Черговий вогнище напруженості виник в краї Косово і Метохія - на споконвічних сербських землях, колиски сербської історії та культури, на яких в силу історичних умов, демографічних, міграційних процесів домінуючим населенням є албанці (90 - 95%), що претендують на відділення від Сербії і створення самостійної держави. Ситуація для сербів посилюється ще й тим, що край межує з Албанією і населеними албанцями регіонами Македонії. У тій же Македонії існує проблема взаємин з Грецією, яка протестує проти назви республіки, вважаючи незаконним присвоєння імені державі, що збігається з назва однієї з областей Греції. Болгарія має претензії до Македонії через статусу македонської мови, розглядаючи його як діалект болгарського. Загострені хорвато-сербські відносини. Це пов'язано з положенням сербів у Хорватії. Серби, вимушені залишатися в Хорватії, змінюють національність, прізвища, приймають католицизм. Звільнення з роботи за етнічною ознакою стає буденною справою, і все частіше мовиться про «великосербські націоналізмі» на Балканах. За різними даними, від 250 до 350 тисяч чоловік були змушені залишити Косово. Тільки за 2000 рік у там було вбито близько тисячі людей, сотні поранених і зниклих без вісті.
- Етнонаціональні конфлікти сучасного світу. Залік. Коврик – Токар л. І.
- 1. Історичні передумови виникнення національних суперечностей на пострадянському просторі.
- 2. Причини, хід, характер вірмено – азербайджанського протистояння в Нагірному Карабасі.
- 3. Грузино – абхазький конфлікт: причини, хід, наслідки.
- 4. Придністровський етнонаціональний конфлікт та шляхи його вирішення.
- 5. Етнодемографічна структура і соціально – політичні проблеми сучасного Афганістану.
- 6. Етноконфесійна війна в Афганістані у 90 – х роках.
- 7. Війна в Афганістані 2002 та сучасний період розвитку країни.
- 8. Російська політика в Чечні в 1991 – 1994 роках.
- 9. Еволюція історико – методологічних підходів у визначенні понять – етнічність, примордіалізм, конструктивізм.
- 10. Типологія етнічних конфліктів.
- 11. Причини виникнення етнічних конфліктів.
- 12. Основні принципи гуманістичної політики.
- 13. Комплексні теорії виникнення етнічних конфліктів.
- 14. Етапи та стадії розвитку етнічних конфліктів.
- 15. Російсько – чеченська війна 1994 – 1996 рр.
- 16. Нація, етнос, етнічність: проблематика наукової термінології.
- 17. Правові заходи запобігання виникненню етнонаціональних конфліктів.
- 18. Політика мулькутуралізму як запобіжний чинник конфліктогенності.
- 19. Російсько – чеченський конфлікт 1999 р.
- 20. Історичні передумови між конфліктів етнічних конфліктів на Балканах.
- 21. Загострення міжнаціональних відносин у Югославській федерації.
- 22. Політико – економічні передумови міжетнічної боротьбиу сфрю.
- 23. Виникнення незалежних держав на Балканах і розпад сфрю.
- 24. Збройні конфлікти і міжетнічна війна в Югославії.
- 25. Перспективи мирного врегулювання в Чечні.
- 26. Причини та передумови Ошського конфлікту. 27. Етнодемографічний склад Ошської області.
- 28. Осетино – Інгушський конфлікт як перший на території Російської Федерації.
- 29. Мирне врегулювання збройного конфлікту в Чечні 1996. Хасавютрська угода і невизначеність політико – юридичного статусу Чечні у складі рф.
- 30. Створення держави Ізраїль та виникнення палестинської проблеми.
- 31. Арабо – ізраїльські війни 1940- 1970 рр.
- 32. Кемп – девідська угода 1979. І спроба врегулювання арабо – ізраїльського конфлікту.
- 33. Арабо – ізраїльські відносини у 1980 – х роках і новий етап арабо – ізраїльського конфлікту.
- 34. Вашингтонські домовленості 1993 р.І взаємне визнання оон та Ізраїлю.
- 35. Палестино- ізраїльський збройний конфлікт 2000 р. Сучасний стан розвязання палестинського питання.
- 36. Курдське питання в арабських країнах і Туреччині та шляхи його вирішення.
- 37. Історичні корені Косовського питання.
- 38. Загострення Косовської проблеми у1980- 1990 рр. Війна нато проти Югославії, її політичні, економічні та екологічні проблеми.
- 39. Мирні ініціативи світової громадськості щодо вирішення Косовського питання на поч. 2000 – х рр.
- 40. Проблема етнічності албанської меншини у Македонії. Війна 2001 р.
- 41. Історичні корені британо – ірландського конфлікту у Північній Ірландії.
- 42. Політична криза у Великобританії на початку 20 ст. Виникнення проблеми Ольстера.
- 43. Протестансько- католицький конфлікт уПівнічній Ірландії у 1970 – 1980 рр. Діяльність ріа.
- 44. Квебек – проблема національної самобутності. 45. Пропозиції та програми уряду щодо вирішення Квебецької проблеми.
- 46. Шляхи мирного врегулювання конфлікту в Ольстері у 1990 – х роках та їх провал.
- 47. Міжетнічні проблеми у сучасній Індії: Кашмір, Пенджаб, Шрі – Ланка.
- 48. Шляхи розв’язання індо – пакистанського протистояння.
- 49. Національні проблеми сша: причини виникнення, сутність, наслідки. 50. Імміграційні хвилі 1990 – х рр. І зміни в етнічній структурі населення сша. Політика “melting pot” досягнення і проблеми.