18. Політика мулькутуралізму як запобіжний чинник конфліктогенності.
Мультикультуралізм - політика, спрямована на розвиток і збереження в окремо взятій країні і в світі в цілому культурних відмінностей, і обгрунтовує таку політику теорія або ідеологія. Важливою відмінністю від політичного лібералізму є визнання мультикультуралізмом прав за колективними суб'єктами: етнічними та культурними групами. Такі права можуть виражатися в наданні можливості етнічним та культурним громадам управляти навчанням своїх членів, висловлювати політичну оцінку і так далі. Мультикультуралізм протиставляється концепції «плавильного котла» (англ. melting pot), де передбачається злиття всіх культур в одну. В якості прикладів можна навести Канаду, де культивується мультикультуралізм, і США, де традиційно проголошується концепція «плавильного котла». Мультикультуралізм - один з аспектів толерантності, що полягає у вимозі паралельного існування культур з метою їх взаємного проникнення, збагачення і розвитку в загальнолюдському руслі масової культури. Ідея мультикультуралізму висувається головним чином у високорозвинених суспільствах Європи, де здавна існує високий рівень культурного розвитку. У сучасній Європі мультикультуралізм передбачає насамперед включення в її культурне поле елементів культур іммігрантів з країн «третього світу» (в тому числі з колишніх колоній європейських країн).
Критики мультикультуралізму стверджують [джерело не вказано 212 днів], що в підсумку виходить повне руйнування багатовікових культурних засад, розвинених культурних традицій, т. к. подібне змішання завжди веде до усереднення. На їхню думку, якщо низький рівень культурного розвитку мігрантів безсумнівно підвищується, то високий рівень культури цільової країни мультикультуралізму незмінно падає. У 2010-ті роки ряд лідерів європейських країн, що дотримуються правих, правоцентристських і консервативних поглядів (А. Меркель, Д. Кемерон, Н. Саркозі), заявляли, що вважають політику мультикультуралізму в своїх країнах провалилася [1] [2] [3] . Критики мультикультуралізму можуть стояти на позиції культурно-соціальної інтеграції різних етнічних і культурних груп, у відповідності з існуючими законами і цінностями країни. Крім цього, критики можуть наполягати на асиміляції різних етнічних і культурних груп, що призводить в результаті до єдиної національної ідентичності.
- Етнонаціональні конфлікти сучасного світу. Залік. Коврик – Токар л. І.
- 1. Історичні передумови виникнення національних суперечностей на пострадянському просторі.
- 2. Причини, хід, характер вірмено – азербайджанського протистояння в Нагірному Карабасі.
- 3. Грузино – абхазький конфлікт: причини, хід, наслідки.
- 4. Придністровський етнонаціональний конфлікт та шляхи його вирішення.
- 5. Етнодемографічна структура і соціально – політичні проблеми сучасного Афганістану.
- 6. Етноконфесійна війна в Афганістані у 90 – х роках.
- 7. Війна в Афганістані 2002 та сучасний період розвитку країни.
- 8. Російська політика в Чечні в 1991 – 1994 роках.
- 9. Еволюція історико – методологічних підходів у визначенні понять – етнічність, примордіалізм, конструктивізм.
- 10. Типологія етнічних конфліктів.
- 11. Причини виникнення етнічних конфліктів.
- 12. Основні принципи гуманістичної політики.
- 13. Комплексні теорії виникнення етнічних конфліктів.
- 14. Етапи та стадії розвитку етнічних конфліктів.
- 15. Російсько – чеченська війна 1994 – 1996 рр.
- 16. Нація, етнос, етнічність: проблематика наукової термінології.
- 17. Правові заходи запобігання виникненню етнонаціональних конфліктів.
- 18. Політика мулькутуралізму як запобіжний чинник конфліктогенності.
- 19. Російсько – чеченський конфлікт 1999 р.
- 20. Історичні передумови між конфліктів етнічних конфліктів на Балканах.
- 21. Загострення міжнаціональних відносин у Югославській федерації.
- 22. Політико – економічні передумови міжетнічної боротьбиу сфрю.
- 23. Виникнення незалежних держав на Балканах і розпад сфрю.
- 24. Збройні конфлікти і міжетнічна війна в Югославії.
- 25. Перспективи мирного врегулювання в Чечні.
- 26. Причини та передумови Ошського конфлікту. 27. Етнодемографічний склад Ошської області.
- 28. Осетино – Інгушський конфлікт як перший на території Російської Федерації.
- 29. Мирне врегулювання збройного конфлікту в Чечні 1996. Хасавютрська угода і невизначеність політико – юридичного статусу Чечні у складі рф.
- 30. Створення держави Ізраїль та виникнення палестинської проблеми.
- 31. Арабо – ізраїльські війни 1940- 1970 рр.
- 32. Кемп – девідська угода 1979. І спроба врегулювання арабо – ізраїльського конфлікту.
- 33. Арабо – ізраїльські відносини у 1980 – х роках і новий етап арабо – ізраїльського конфлікту.
- 34. Вашингтонські домовленості 1993 р.І взаємне визнання оон та Ізраїлю.
- 35. Палестино- ізраїльський збройний конфлікт 2000 р. Сучасний стан розвязання палестинського питання.
- 36. Курдське питання в арабських країнах і Туреччині та шляхи його вирішення.
- 37. Історичні корені Косовського питання.
- 38. Загострення Косовської проблеми у1980- 1990 рр. Війна нато проти Югославії, її політичні, економічні та екологічні проблеми.
- 39. Мирні ініціативи світової громадськості щодо вирішення Косовського питання на поч. 2000 – х рр.
- 40. Проблема етнічності албанської меншини у Македонії. Війна 2001 р.
- 41. Історичні корені британо – ірландського конфлікту у Північній Ірландії.
- 42. Політична криза у Великобританії на початку 20 ст. Виникнення проблеми Ольстера.
- 43. Протестансько- католицький конфлікт уПівнічній Ірландії у 1970 – 1980 рр. Діяльність ріа.
- 44. Квебек – проблема національної самобутності. 45. Пропозиції та програми уряду щодо вирішення Квебецької проблеми.
- 46. Шляхи мирного врегулювання конфлікту в Ольстері у 1990 – х роках та їх провал.
- 47. Міжетнічні проблеми у сучасній Індії: Кашмір, Пенджаб, Шрі – Ланка.
- 48. Шляхи розв’язання індо – пакистанського протистояння.
- 49. Національні проблеми сша: причини виникнення, сутність, наслідки. 50. Імміграційні хвилі 1990 – х рр. І зміни в етнічній структурі населення сша. Політика “melting pot” досягнення і проблеми.