Місцеве управління
Система місцевих органів управління будувалася відповідно до адміністративно-територіального поділу Речі Посполитої.
На чолі Литовсько-Руської держави стояв Великий князь (з другої половини XV ст. — господар). Він був монархом, але владу передавав на змішаних підставах спадкування: обирали одного з синів Великого князя. В його руках була вища законодавча, виконавча та судова влада, він очолював збройні сили, проголошував війну та мир, призначав і звільняв державних урядовців, підтримував дипломатичні зносини з іншими державами. Важливим органом була рада при князі, яка отримала назву " пани -рада", Спочатку до неї входили тільки васали князя. Після Кревської унії всклад ради ввійшли католицькі єпископи, пізніше і вищі посадові особи центрального управління: канцлер, під-канцлер, гетьман, маршалки та ін.Спочатку пани-рада була консультативним органом, як колись рада при київському князі, з часом її роль посилюється, і в 1492 році видається привілей, яким дещо обмежується влада Великого князя. Так, він не міг без пани-ради призначати послів у іноземні держави, вищих урядовців на українські землі, приймати і скасовувати закони. Найважливіші питання внутрішньої і зовнішньої політики він також повинен був вирішувати з пани-радою. Вступ до пани-ради був відкритий лише для католиків, хоч траплялись винятки. Наприклад, князь Острозький, який був православним, перебував у членах цього органу. В XVI ст. в пани-раду входило до 80 урядників. Велика кількість членів пани-ради робила її громіздким та негнучким органом влади. Раду було важко скликати. Зокрема, з цієї причини Великий князь скликав Таємну раду з 8—10 ближніх осіб. Місцеве управління зосереджувалося в руках воєвод, каштелянів, старост та інших громадських та земських службових осіб. Великий вплив на місцеве управління мали шляхетські сеймики в земствах та повітах. До низових органів місцевого управління належали волосні і сільські органи. Справами волості відав королівський волосний староста, а на селі всі питання вирішував сільський сход, якому був підпорядкований сільський староста. На землях, які знаходилися у приватному володінні, систему місцевого управління визначав сам власник. Майже не змінюється в даний період система управління в містах. Більшість з них придбали право самоврядування на засадах магдебурзького права.
43.Станово-представницькі органи управління Великого князівства Литовського. Рада. До складу ради входили найбільш великі феодали і католицькі єпископи (до1569 - 4 єпископа, після Люблінської унії - 2). Крім того, господар міг запрошувати на її засідання інших феодалів. Для вирішення особливо важливих державних питань рада збиралася в повному складі. У відсутність господаря рада керувала всіма справами самостійно. До її компетенції входили законодавство, зовнішня політика, оборона держави, фінансові і найважливіші судові справи. Сейм Великого князівства Литовського виріс із стародавніх вічових зборів, на які при феодалізмі стали допускатися тільки особи, що належать до класів шляхти і християнського духовенства. На сеймах основну роль грали великі феодали, шляхта ж змушена була підкорятися волі панів. У XV і на початку XVI ст. на сейми могли бути всі шляхтичі за бажанням. Повсякденне керівництво державними справами здійснювалося крім ради посадовими особами: канцлером, який відав державної канцелярією; підскарбієм земським, управляв фінансами. Гетьман командував військами під час походів. Маршалок земський був охоронцем порядку. Йому належала чільна роль на сеймах та інших зібраннях. Він судив учасників сейму і їх слуг за злочини, скоєні на сеймі. Місцеве управління в різних частинах держави будувалося неоднаково. У результаті реформ, проведених у 1565 - 1566 рр., вся територія держави була розділена на 30 повітів (повітів), які входили до складу 13 воєводств. Правове становище воєводств і повітів у складі князівства було різним. Наприклад, воєводства Полоцьке і Вітебське користувалися особливим правовим режимом у складі князівства. Особливе управління було організовано у містах та в приватних володіннях великих феодалів, яким належали деякі князівства і повіти. На чолі кожного воєводства стояв воєвода, який призначається великим князем і радою. У воєводства Полоцьке і Вітебське воєводи призначалися за згодою місцевих феодалів. Воєвода керував військовими силами, був головою виконавчих органів воєводства, здійснював контроль за управлінням державними маєтками.
- 1.Утворення Галицько-Волинського князівства. Роман Мстиславович, його внутрішня та зовнішня політика.
- 2.Боротьба Данила і Василька Романовичів за князівський стіл на Волині та Галичині (1205 – 1238 рр.).
- 3.Утвердження Данила Галицького на чолі Галицько-Волинського князівства (1219 –1245 рр.).
- 4. Наслідки монголо-татарської навали для земель та населення Південно-Західної Русі.
- 5. Сутність та форми залежності українських земель від Золотої Орди.
- 6. Боротьба Данила Галицького за незалежність від Золотої Орди.
- 8. Відносини Галицько-Волинської держави з Польщею, Литвою та Угорщиною за Данила Галицького.
- 9.Політика Данила Галицького щодо зміцнення та розбудови Галицько-Волинського князівства.
- 12.Волинське князівство в другій половині xііі ст
- 13. Захист земель Галицько-Волинського королівства від посягань Литви, Угорщини та Золотої Орди за наступників д.Галицького (1270 – 1323 рр.)
- 14. Галицько-Волинське князівство за часів князювання Юрія і Львовича.
- 17. Боротьба за українські землі між Литвою і Польщею в 1325 – 1352 рр.
- 18. Звільнення українських земель з-під влади Золотої Орди (хiv ст.).
- 19.Входження українських земель до складу Великого князівства Литовського.
- 20.Битва на Синіх Водах в сучасній історіографії.
- 21. Синьоводська битва: наслідки
- 23. Кревська унія та її наслідки
- 25. Грюнвальдська битва та її наслідки для Великого князівства Литовського.
- 26. Церковна політика великого князя Литовського Вітовта Кейстутовича.
- 27. Татарська політика великого князя Литовського Вітовта Кейстутовича
- 31. Київські князі Олельковичі
- 33.Останні спроби відновити удільний устрій в українських землях (80-ті роки хv – початок хvі ст.). Змова князів 1481 р., повстання м.Глинського.
- 34.Причини, зміст та наслідки московських змагань за українські землі (кінець хv – початок хvі ст.)
- 35.Українські землі в часи правління останніх Яггелонів (перша половина хvі ст.)
- 36.Реформи 60-х рр. Хvі ст. У Великому князівстві Литовському та їх наслідки.
- 37. Поширення влади польської корони на українські землі у хіv – хvі ст.
- 42.Політичний лад в українських землях хv – першої половини хvі ст.
- "Артикули" Генріха Валуа 1573 р.
- Місцеве управління
- 45. Українські магнати в хіv – хvі ст.
- 47. Соціально-економічний розвиток України в другій половині хіv – першій половині хvі ст.
- 48) Становище різних категорій українського селянства: обезземелення та поступове закріпачення
- 50.Розвиток українських міст, ремесел та торгівлі.
- 53) Італійські колонії та їхнє становище в умовах агресії татар і турків на Крим та Північне Причорномор’я.
- 55) Українські землі Північного Причорномор’я в складі Кримського ханства і Османської імперії. Дике поле.
- 56) Напади татар на українські землі наприкінці хv – в першій половині хvі ст.
- 59. Землі Слобідської України в хіv – хvі ст.
- 61. Генеза української козаччини у вітчизняній історіографії XIX – початку XX ст.
- 62. Генеза української козаччини в радянській історіографії.
- 63. Погляди сучасних вчених на проблему виникнення та становлення українського козацтва (в.Борисенко, в.Смолій, в.Щербак, н.Яковенко).
- 65. Утікацька та уходницька гіпотеза походження козацтва.
- 68. Козацтво в Україні як побутове явище: перші 100 років.
- 69. Антитатарські акції українського козацтва наприкінці 15 - в першій половині 16ст.
- 74. Молдавські походи козаків в другій половині XVI ст.
- 75.Морські експедиції українських козаків на Крим та Анатолійське узбережжя Чорного моря в 70 – 90-ті рр. Хvі ст.
- 76.Участь реєстрового козацтва у війнах Речі Посполитої (остання чверть хvі ст.).
- 78.Українське козацтво у планах антитурецької коаліції (90-ті рр. Хvі ст.).
- 79.Заснування Базавлуцької Січі. Щоденник е.Лясоти як історичний документ.
- 80.Повстання під проводом с. Наливайка.
- 81.Початкові етапи утвердження козацтва як окремого стану в Речі Посполитій.
- 81.Початкові етапи утвердження козацтва як окремого стану в Речі Посполитій.
- 82.Передумови та причини поділу старої Київської митрополії.
- 83.Українське православ’я у Великому князівстві Литовському.
- 84.Становище української православної церкви в другій половині хvі ст.
- 85.Поширення впливу католицької церкви в Україні хіv – хvі ст. Діяльність єзуїтського ордену.
- 86.Реформаційні течії в Україні в хvi ст.
- 87.Розвиток унійної ідеї в Україні хv – хvі ст.
- 88.Унійна діяльність православних в Україні наприкінці XVI ст.
- 90.Конфесійна ситуація в Україні після укладення Берестейської унії (1596 – 1599 рр.).
- 91.Розвиток архітектури та мистецтва в Україні хіv – хvі ст.
- 92.Просвітницька діяльність братств наприкінці хvі ст.
- 93.Зміни в національній мові.
- 94.Пересопницьке Євангеліє – писемна пам’ятка української розмовної мови хvі ст.
- 95.Поява нової староукраїнської літератури.
- 96.Полемічна література (Герасим Смотрицький, Петро Скарга, Іван Вишенський та ін.).
- 97.Поява нового національного епосу.
- 98.Рукописна книга в Україні хv – хvi ст.
- 100.Освіта в Україні у хv – хvі ст.
- 101.Поширення гуманістичної школи в Україні: єзуїтські колегії, протестантські гімназії.
- 102.Острозька школа-колегіум.
- 103.Українські гуманісти хv – хvі ст.
- 104.Основні гуманістичні ідеї в творчості Станіслава Оріховського.
- 105.Музика і театр в хіv – хvі ст.
- 106.Родина князів Острозьких в історії України хvі ст.