logo
Ekzamen_IU

98.Рукописна книга в Україні хv – хvi ст.

До пам’яток XIV-XV ст. належать: українські грамоти, українсько-молдавські грамоти, апостол XV ст., Камянець-Струмилівське євангеліє, Іпатіївський список літопису (1425 р.).Серед пам’яток XVI ст. найвизначнішою пам’яткою є Пересопницьке євангеліє. Як пам’ятка української культури ця книга цінна у кількох аспектах, основний з них – мовний. Переклад із церковнослов’янської мови на просту українську мову засвідчив утвердження живої української мови. Євангеліє з’явилося тоді, коли католицизм, що послуговувався латиною, підтримував колонізацію польського панства і короля, а православ’я з церковнослов’янською мовою, допов­нене українськими народними елементами, стало релігією пригноблених верств українського народу. Представники українського суспільства відчували потребу утверджувати живу українську мову в релігійних текстах. У той час здійснено чимало таких перекладів: Четія(1489 р.), Волинське євангеліє(1581 р.), Крехівський апостол(XVI ст.). Переклад канонічного Пересопницького євангелія є найвизначнішою пам’яткою розвитку української мови цього періоду. . Як пише Я. Запаско, «.в царині рукописної книги стався справжній злет. У цей час рукописних книг створено набагато більше, ніж це було раніше»15. На Поділлі найчисельнішими рукописами, що збереглися, є Євангелія, до яких віряни ставилися з особливою повагою. Книги виготовляли самостійно або замовляли. Ієрей Лука з Вінниці 1550 р. переписав Євангеліє, Разом з тим міщанин Мартин Тур 1552 р. замовив переписати Євангеліє17. Текст Євангелія учительного 1592 р. у с.Угринківцях почав копіювати Данило, попович Гриневський, а закінчував Федір Пашкович із Сатанова18. Я. Запаско відзначає, що подоляни не залишались осторонь від книжкового мистецтва: чимало гарних оздоблених пам’яток було написано в регіоні... Безумовно, запис зробив художник книги, що в такий спосіб наважився назвати і своє ім’я. Подібний підпис художника книги «Іакова»є ще в одному подільському (з Вінниччини) манускрипті Євангелія 1579-1580 рр. з с.Рогізна20.

99.Зародження кириличного друкарства в Україні. Руські першодрукарі Іван Федоров та Петро Мстиславець за часів царя Івана Грозного були змушені виїхати від переслідувань у Литву, де в маєтку вельмож Xодкевичів створили друкарню і в 1569 р. видали книжку «Учительне Євангеліє». У 1573 р. І. Федоров переїздить до Львова і на пожертвування львівських міщан відкриває друкарню. У 1574 р. були створені перші українські друковані видання – «Апостол» і «Букваръ» для навчання дітей грамоті. «Апостол» був прекрасно ілюстрований, графічне зображення апостола Луки в книзі витримане у традиційному візантійському стилі, але орнамент і декоративне облямування навколо нього виконано за ренесансними нюрнберзькими зразками.«Апостол» був дуже дорогим виданням, тому І. Федоров змушений був віддати в заставу за борги друкарню і переїхати до міста Острога на Волині, де почав працювати у відомого мецената князя Костянтина Острозького. Там, у 70-х роках за його участі була організована нова друкарня. Князь Острозький доклав багато зусиль і коштів для організації книгодрукування, створення в Острозі школи і «острозького гуртка», що став основою організації вищої школи в Україні. В Острозькій друкарні вийшли «Букваръ» (1578), «Острожская Библия» (1581) та ін.Після смерті І. Федорова (1583) його друкарню викупило братство «Львівська Русь» і видання книг було продовжено. Наприкінці XVI – на початку XVII ст. в Україні вже працювало близько 40 друкарень, зокрема у Львові, Києві, Острозі, Почаєві, Луцьку, Чернігові. Визначним центром українського книгодрукування стає Київ, де на початку XVII ст. у Києво-Печерській лаврі було засновано друкарню. Першою книгою, виданою у Києво-Печерській лаврі, став «Часослов» (1617). Наступні видання «Беседы Иоанна Златоуста на 14 посланий апостола Павла» (1623) та «Беседы Иоанна Златоуста на деяния апостолов» (1624) були ілюстровані високохудожніми гра­вюрами, виконаними лаврськими майстрами Степаном Бериндою і Тимофієм Петровичем.