63. Погляди сучасних вчених на проблему виникнення та становлення українського козацтва (в.Борисенко, в.Смолій, в.Щербак, н.Яковенко).

Володимир Борисенко з приводу проблеми виникнення та становлення українського козацтва говорить такі речі:він каже що в історії в термін «козак» вкладався різний зміст.Він каже,що з`явившися в пратюркській мові,слово “козак» поступово набуло в українського народу значення особисто вільної,мужньої й хороброї людини,незалежної від офіційних властей,захисника України,оборонця православної віри.Він каже,що поява козацтва мала під собою 2 основних взаємопов’язаних чинники:природне прагнення людей до особистої,політичної,господарської й духовної свободи та необхідність захисту краю від татар.Він говорить,що ареал поширення козацтва наприкінці XV ст .(час виникнення козацтва) сягав Середнього Подніпров’я.Але він зазначає,що козаки,можливо,мешкали тут і раніше.Він каже,що незважаючи на виняткову роль козацтва в обороні краю,власті відмовлялися визнати особливе місце козаків у суспільстві,змушували їх працювати на державців і платити податки.Підсумовуючи цю тему,Борисенко каже,що обітованою землею для козаків стала місцевість нижче дніпровських порогів.Тут вони й стали осідати,прилаштовуючись до нових умов існування.

Валерій Смолій з приводу цієї проблеми говорить таке:він каже,що найобгрунтованішою концепцією походження козаків є автохтонна концепція,згідно якої козацтво пішло з місцевої української людності..Причини,які призвели до виникнення козацтва,каже Смолій,мали комплексний характер. До них належали економічні, політичні та інші. Пояснюючи при­чини його виникнення, очевидно, недоціль­но надавати пріоритет уходницьким заняттям населення перед необхідністю захисту південного порубіжжя від втор­гнень татар або акцентувати увагу на значенні втеч як однім з форм соціаль­ної боротьби в ущерб іншим факторам. З певністю можна стверджувати лише одне - південні степові райони стали у XV cт. тією місцевістю, де збиралися пред­ставники різних соціальних категорій населення ~ часто з різноманітними інте­ресами, далеко не однозначною мотива­цією своїх дій і вчинків та початковим імпульсом, що змусив їх залишити обжиті місця й вирушити у сповнені небезпеки, але вільні степові райони.Смолій каже,що українське козацтво еволюціонувало до значних вищих форм своєї організації. Іншим важливим фактором,каже Смолій, що за­безпечив українському козацтву швидку й порівняно безболісну еволюцію, було те, що воно розвивалося на широкій соціальній базі, яка постійно оновлювалась і динаміч­но змінювалася. Школу козацтва пройшли сотні тисяч представників різних категорій населення українських земель ~ бояр, шляхти, міщан і, насамперед, селянства. У другій половині XVI cт. за далекими дніпровськими порогами виникло специ­фічне військовополітичне утворення- За­порозька Січ. Заснована українським ко­зацтвом, Січ стала тим додатковим фак­тором, що істотно вплинув на подаль­шу еволюцію його політичних поглядів. Проте,говорить Смолій, рубіжною віхою на шляху розвитку козацтва як стану були події Національно-визвольної війни українського народу середини XVII cт. Гадаємо, слід розрізняти два аспекти цього питання: по-перше, бурхливе кіль­кісне зростання козацтва, яке в деяких регіонах, по суті, перетворилося на основ­ну групу населення України, і, по-друге, якісні зміни, що відбулися в його стано­вищі. Адже з гнаного, практично пос­тавленого поза законом Речі Посполитої стану козацтво перетворилося на стан привілейований, такий, що репрезентував соціально-економічну основу гетьманської України, її політичний устрій та ідеоло­гію.

Віталій Щербак на цю тему говорить таке:що на середину XVII ст. козацтво остаточно сформувалося як соціальний стан українського суспільства;що саме охоронці південного прикордоння й уходники-промисловці, які перебували в постійних контактах з татарськими кочівниками,були основою утворення козацтва. Він говорить,що генеза козацтва була закономірним результатом вікової боротьби осілого землеробського населення зі степовими кочівниками в зоні "Великого кордону", який розділяв європейську та азійську цивілізації. Він також говорить,що польська експансія і посилення соціального та національно-релігійного гноблення наприкінці XVI — в першій половині XVII ст. привели до покозачення широких верств селянства та міщанства, частина яких здобула козацькі праваЩе він говорить,що вагомим чинником зростання чисельності козацтва з другої половини XVI ст. стала Запорозька Січ як форпост боротьби проти татарської агресії, а згодом — центр визвольного руху в Україні. Запорозька громада поповнювалася вихідцями з різних соціальних верств української людності та представниками інших народів. Ще він каже,що основи формування станових ознак українського козацтва закладалися шляхом залучення запорожців на державну службу.Підсумовуючи цю тему,він говорить,що у формуванні козацької верстви простежуються три етапи. Перший охоплював час з другої половини XV до 50—60-х років XVI ст., коли на теренах південного прикордоння утворилася окрема група населення з певним видом занять і специфічним способом життя. Другий етап припадає на 70—80-ті роки, протягом яких постановами уряду Речі Посполитої козакам надавалися специфічні права та привілеї. Останні почали поширюватися й на інші контингенти запорожців, які залучалися до участі у військових кампаніях. Це зумовило зародження у суспільній свідомості козацького ідеалу — вільної людини з певними імунітетними правами. Третій етап пов’язаний з боротьбою за відстоювання "вольностей". У ньому чітко простежуються два періоди: з часу повстання під проводом Криштофа Косинського (1591 —1593) до середини 20-х років XVII ст., коли переважали дипломатичні методи; наступний характеризувався серйозними збройними конфліктами з владою. Логічним завершенням останнього стала Національно-визвольна війна. Утвердження пріоритету козацтва у виконавчих структурах Української держави забезпечило йому привілейоване становище в суспільстві.

Наталя Яковенко має таку думку щодо цієї проблеми.Вона говорить що аж дo oстaнньoї чвeртi XVI ст., кoзaцтвo – цe зaняття i спoсiб життя, a нe сoцiaльний стaтус.Зараз між істориками йде така дискусія про генезу козацтва: чи рoзцiнювaти кoзaцтвo як oргaнiчнe явищe, щo вирoслo з нaдр руськoгo життя, чи визнaти йoгo зa фaкт привнeсeний, вiдгoмiн тюркськиx iнститутiв.На думку Наталії Яковенко, у тaкoму прoтистaвлeннi нeмaє сeнсу xoчa б тoму, щo в життi будь-якoгo нaрoду нaвряд чи знaйдeш явищe, якe б виникaлo сaмe з сeбe, нe oбплутуючись мaсoю пoдeкoли нeпрямиx i вaжкo влoвлювaниx стoрoннix впливiв. Тoж i в прoблeмi гeнeзи кoзaччини дoцiльнo вичлeнoвувaти швидшe бaлaнс свoгo з чужим, бo сaмe в тaкoму сплaвi зaрoджувaлaся кoзaцькa стиxiя. Стрoгo бeручи, тюркськe i укрaїнськe кoзaкувaння – цe рeчi рiзнoї гeнeтичнoї прирoди, oб’єднaнi лишe нaявнiстю спiльнoгo пoлiгoну – Пoля-каже автор.Кoзaкiв-тaтaр пoрoджувaв рoзклaд рoдo-плeмiнниx вiднoсин, з якиx вилaмувaлися свaвiльнi oдиницi. Нaтoмiсть пeршi кoзaки-xристияни, кoтрi здaються нiби дзeркaльним вiдбиткoм свoїx тaтaрськиx кoлeг, були рaннiми нoсiями рoзвинутoгo iндивiдуaлiзму, прoтистaвлeнoгo дeржaвi тa її кoнтрoлю. Oкрiм тoгo, збрoйнo-стoрoжoвa i рoзбiйницькa функцiї у слoв’янськoму кoзaкувaннi вiд пoчaткiв iшли в пaрi з прoмислoвo-гoспoдaрськoю дiяльнiстю нa стeпoвиx уxoдax, a нeвдoвзi – i з пioнeрським зeмлeрoбствoмЩодо теми про заснування Запорозької Січі,авторка каже,таке:для того щоб заснувати Запорозьку Січ,було потрібно:группа рівних людей,у яких переважали фізичні якості,сплоченість колективу,поява лідера.Підсумовуючи цю тему,авторка говорить,що нaвряд чи прaвoмiрнo ввaжaти укрaїнську кoзaччину пoрoджeнням спoкoнвiчнoгo прoтистoяння oсiлoгo xлiбoрoбськoгo пoбуту з кoчoвoю цивiлiзaцiєю, як звичнo твeрдиться. Нaвпaки, її пoявa – цe свoгo рoду кoмпрoмiс iз Пoлeм, дe сaмe життя витвoрилo eлaстичну буфeрну смугу, нa якiй пoєднaлися нaвички виживaння в Пoлi з oрiєнтaцiєю нa цiннoстi oсiлoгo свiту. Кoзaки й тaтaри увiйшли дo iстoрiї нeрoздiльнo спaяними пeрeлiкoм взaємниx вiдплaт.

64.Основні теорії походження українського козацтва.Існує кілька основних теорій походження козацтва: «етнічних витоків», «уходницвка», «захисна» і «соціальна». Згідно з теорією «етнічних витоків», козаки — це особлива група нащадків інших народів (хозар, черкесів, татар). «Уходницька» теорія пов'язує появу козацтва з «уходом» населення в Придніпров'я на промисли за рибою, сіллю, дикими кіньми тощо. Відповідно до «захисної» теорії козаки появились у зв'язку з необхідністю захистити південні кордони країни від набігів татар. «Соціальна» теорія пов'язує виникнення козацтва з посиленням політичного, економічного, соціального, національного та релігійного гніту. Виникнення козацтва спричинив комплекс причин та факторів, тому всі ці теорії слід розглядати в комплексі.Посилення визискування селянства і міщанства, релігійний і національний гніт, напади татар призводили до того, що частина населення втікала в незаселені степові райони середньої течії Дніпра. Там утікачі поступово об'єднувались у групи, які спільно полювали, нападали на татар, відбиваючи в них полонених та награбоване майно. Так, з XIV ст. на теренах України з'являються козаки, які вписали чимало героїчних сторінок в її історію. Термін «козак» тюркського походження означав «вільна людина, «вояк», «степовий розбійник». Історію українського козацтва можна розділити на кілька періодів: 1) 1489-1591 pp. — утворення козацтва та його становлення; 2) 1591-1647 pp. — період посилення військово-політичної ролі козацтва, перетворення його в окремий суспільний стан, центр національно-визвольного руху;3)1648-1664 pp. — участь в Національній революції та Визвольній війні українського на роду, в якій козацтво було ядром руху, реалізатором державотворчих функцій;