logo
главна шпора сама сама

Спроби лібералізації суспільно-політичного життя України в 2-ій пол. 1950- х - на початку 1960-х років.

В Україні лібералізація розпочалася з руху за відродження української мови, і дуже скоро були здобуті позитивні результат. Виходять друком фундаментальні наукові праці: "Українська Радянська Енциклопедія", "Історія української літератури", "Словник української мови", з 1957 р. почав видаватися "Український історичний журнал". Почалося видання "Історії міст і сіл України", якого не мала жодна республіка СРСР.

Особливо визначним феноменом стала несподівана поява грона талановитих письменників, критиків, поетів, таких як Василь Симоненко, Ліна Костенко, Євген Сверстюк, Іван Дзюба, Іван Драч, Василь Стус, Микола Вінграновський, Дмитро Павличко, Микола Руденко. В їх творчості українська культура отримала сильний імпульс до самореалізації в сучасних умовах, до пошуку нових форм і стилю художньо-естетичного пізнання світу, їх бунтарство, яке викривало косність, лицемірство номенклатурної культури, користувалося широкою підтримкою молодої інтелігенції, але викликало занепокоєння та гнів комвлади, що незабаром привело до першої хвилі репресій.

Експерименти в економіці

Розробленої програми соціально-економічних реформ М. Хрущов і його оточення не мали, і всі його експерименти були імпровізацією, яка нерідко межувала з авантюризмом. Не випадково опоненти Хрущова після його повалення звинуватили свого благодійника у волюнтаризмі та суб'єктивізмі.

Окремі заходи М. Хрущова були викликані необхідністю і мали рацію, як, наприклад, децентралізація управління народним господарством, запроваджена у 1957 р., і надання обмеженої господарської самостійності регіонам. Або ліквідація сталінських МТС і передача техніки колгоспам, підвищення заробітної платні колгоспникам, зменшення робочого дня і тижня, масове житлове будівництво, реформа освіти 1958 р., великі асигнування на науку. Деякі його експерименти були потрібними, але проводилися безсистемне, або ж і зовсім безглуздо, як підняття цілини, що призвело до екологічної катастрофи після розорення майже 16 млн. га незайманих земель Казахстану й Сибіру.

Але несподіваний перехід до "кукурудзяної кампанії", що передбачала посіви цієї південної культури на 28 млн. га по всьому СРСР, був справжнім лихом від безглуздя, бо викликав продовольчу кризу в країні. Це привело до масових закупівель зерна за кордоном, грошової реформи 1961 р., різкого підвищення цін і, нарешті, страйків та повстання робітників. Найбільш трагічними стали події у Новочеркаську 1-2 червня 1962 р.