Історична драма Карпатської України.

Суспільно-політичні течії в Закарпатті мали значне національне забарвлення і відрізнялися своєю зовнішньополітичною орієнтацією: русофіли, «мад'ярони, народовці, комуністи. Наприкінці 30-х років центр західноукраїнського національного життя тимчасово перемістив¬ся до Закарпатської України. Українське питання в Закарпатті стало центром європейської політи¬ки, за альтернативне його вирішення змагалися впливові зовнішньополітичні сили. Варіантів було три: 1) чехо-словацький; 2) угорський; 3) український — створення окремої держави «Карпатська Україна». 15 березня 1939 р. сейм проголосив незалежність Карпатської України, яка ставала республі¬кою на чолі з президентом. Державною мовою визнавалась українська, барвами державного пра¬пора -— синя і жовта. Президентом було обрано А. Волошина. Розпочалося створення організації національної оборони — «Карпатської Січі». Волошин звернувся до Німеччини з проханням узяти Карпатську Україну під протекторат, але німці відмовилися, порадивши не опиратися угорській армії, яка 14 березня 1939 р. напала на Карпатську Україну. 40-тисячна угорська армія тиждень воювала з удесятеро меншою Карпатською Січчю. Загинуло 5 тис. закарпатців, угорцям удалося окупувати все Закарпаття.

Незважаючи на короткочасність існування, Карпатська Україна стала яскравим епізодом у бо¬ротьбі за українську незалежність.

20-30-ті роки XX ст. були складними й трагічними у політичній історії України. У Східній Ук¬раїні, де існувала УСРР, відбувалося становлення й утвердження тоталітарного політичного режи- " му з масовими репресіями, трагічною загибеллю мільйонів людей. Радянська політична система, яка сформувалася в ці роки, не передбачала демократії та свободи, українська державність була лише формальною.

Західноукраїнські землі, перебуваючи у складі чужоземних держав, повною мірою відчувши* на собі політичне, економічне, соціальне, національне та релігійне гноблення.

Тим часом згущувалися хмари Другої світової війни. Україну чекали ще трагічніші події.