logo
главна шпора сама сама

Україно-Московський договір 1654 р., його умови та існуючі оцінки.

У березні 1654 року козацька делегація передала на розгляд росіянам проект договору, який увійшов в історію під назвою "березневих статей". Згідно з цим документом, Україна зберігала республіканську форму правління, територіально-адміністративний поділ, систему соціально-економічних відносин, незалежність у проведені внутрішньої політики і зовнішньої (за винятком Речі Посполитої і Туреччини).

21бер. 1654р. було затвердженно „Березневі статті”:

  1. визнавалося верховенство московського царя над Укр.

  2. козаки зберігали всі права та вольності, реєстр 60 тис.чол.

  3. генеральна і полкова старшина отримувала платню

  4. гетьмана мало обирати коз. Військо і сповіщати царя

  5. Укр. Мала право на зовн. Відносини , окрім польщі та Туреч.

  6. податки мали збир. Укр.. чиновники

  7. у містах зберігалося самоуправління

  8. підтверджувалося право київського метрополіта і всього духовенства

  9. у Києві та на кордонах Укр. З РП мали розташуватися Рос. Військові злоги

  10. Московський уряд зобов. Вступити в війну з Польщею на весні 1654р.

  11. у разі татар. Нападів на Укр. передбачалися спільні московсько-укр. Походи проти крим. ханства

Отже переяславсько-московський договір 1654 р. був необхідний Україні, яка прагнула використати Росію, як важіль, за допомогою якого, можна було б вирвати українські землі зі складу Речі Посполитої та розпочати розбудову власної держави. Росії Україна була потрібна як буфер в боротьбі проти Туреччини, а в перспективі можливість перетворити часткову залежність на

цілковиту. Тобто, підписуючи договір, кожна з сторін вкладала в нього свій зміст. Відсутність національної держави, досвіду державотворення, штовхнули Україну на об'єднання з державою суспільний устрій якої відрізнявся від козацької держави з її демократичними засадами і, де не було, навіть, перспектив для майбутнього самостійного розвитку.