logo
главна шпора сама сама

Радянська Україна в умовах нової економічної політики (1921-1929 рр.).

Після закінчення громадянської війни (1917-1920) велика частина українських земель (за винятком Західної України) увійшла до складу Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР), яка до кінця 1922 р. зберігала деякі ознаки суверенності - мала свою територію, свій уряд (Раднарком України), законодавчі й судові органи, виявляла дипломатичну активність на міжнародній арені. У той же час уся внутрішня і зовнішня політика республіки координувалася і контролювалася Москвою. Коли ж 30 грудня 1922 р. I з'їзд Рад СРСР затвердив декларацію про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік і союзний договір, від квазі-незалежності УСРР практично нічого не залишилося. Усю подальшу історію, аж до розвалу Радянського Союзу у серпні 1991 р., слід розглядати лише у контексті історії СРСР.

Економічна криза супроводжувалася політичною нестабільністю. Було зрозуміло, що політика «воєнного комунізму» збанкрутіла. На зміну йому і було впроваджено Нову економічну політику. НЕП – система заходів, здійснюваних більшовиками в 1921-1928 рр. з метою відродження економіки Росії.

НЕП

Ця політика заснована на ринкових відносинах різних форм власності та економічних методах керування народним господарством.

Реформи:

1. С/Г:

2. Промисловість:

3. Торгівля і фінанси:

Висновки НЕПу: це дозволило швидко відновити промисловість та наситити ринок продуктами, відновити с/г, зріс рівень життя населення, АЛЕ НЕП не міг бути тривалим, оскільки базувався на двох протилежностях: в економіці панували ринкові відносини, а в політиці – адміністративно-командна система, що прагла підкорити економіку своїм політичним цілям. Реформи в економіці не були підтримані реформами в політиці.