Колективізація в Україні та її негативні наслідки.

Колективізація – примусове, насильницьке об’єднання індивідуальних селянських господарств у колективні для встановлення контролю держави над ними.

Мета:

• Отримання коштів для проведення індустріалізації

• Установлення контролю держави над с/г виробництвом

• Розв’язання хлібної проблеми

• Збільшення товарності с/г

• Ліквідація заможного селянства – «ворога» радянської влади

Основні заходи:

• Кінець 1929р. – курс на «прискорену колективізацію» в СРСР( закінчити її в Україні планувалося восени 1930р.)

На 20 січня 1930р. було колективізовано 15,4% селянських господарств, на 1 березня 1930р. – 62,8%

• Насильницьке створення колгоспів, радгоспів

• Створення машинно-тракторних станцій(МТС) – державних сільськогосподарських підприємств

Контроль держави над селом через забезпечення МТС виробничо-технічного обслуговування колгоспів і радгоспів

• «Ліквідація куркульства» (розкуркулення) – вилучення майна у тих селян, яких влада вважала багатіями

• Примусове вилучення хліба

1933р. – 317 млн пудів хліба

1935р. – 462 млн

1940р. – 576 млн

Голод 1932-1933рр.

• Обмеження переселення селян до міст

1932-1933р. – запровадження паспортів, які видавались лише жителям міст

Наслідки колективізації:

• Завершення одержавлення економіки

• Отримання державою коштів для індустріалізації

• Зруйнування с/г, його занепад

• Ліквідація індивідуальних селянських господарств

• Утрата робочої сили на селі

• Голодомор 1932-1933рр.

• Руйнування устоїв селянського життя

• Формування нової системи господарювання, заснованої на жорсткій трудовій дисципліні, примусовій праці, прикріплення селян до колгоспів, натуральній оплаті