38.Конституція п. Орлика, її основні положення та історичне значення.

Конститу́ція Пили́па О́рлика — договір гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика зі старшиною та козацтвом Війська, який визначав права і обов'язки усіх членів Війська. Укладений 1710 року. Затверджений шведським королем Карлом XII. Написаний латиною і староукраїнською. Складається з преамбули та 16 статей. Пам'ятка української політико-філософської та правової думки. За оцінкою українських істориків є однією з перших європейських конституцій нового часу .Чинності не набула, оскільки була написана в умовах вигнання

Основні положення Конституції  В день виборів Орлика була схвалена державна Конституція під назвою «Конституція прав і свободи Запорізького Війська».  Основний пункт її — проголошення незалежності України від Польщі та Москви.  Другим пунктом було встановлення козацького парламенту, який мав скликатися тричі на рік; крім Генеральної старшини до нього мали входити представники від Запоріжжя та по одному представникові від кожного полку. Гетьман мав радитися з ними “ о всяких ділах публічних” . Права гетьмана значно обмежувалися . Установлювався суворий розподіл між державним скарбом і коштами , які були в особистому розпорядженні гетьмана . Ліквідовувалися державні монополії , оренди й відкупи; заборонялося чинити утиски сільському населенню. Конституція пройнята демократичним духом, вона є однією з найвизначніших пам’яток політичної думки того часу.  Козацький парламент обмежував владу гетьмана і робив з України конституційну державу. Карл XII підтвердив схвалену конституцію і став гарантом незалежності України, ця конституція, в якій гармонійно поєднано інтереси гетьманату, селян, як провідної верстви України, та Запоріжжя, як її військової сили, була в той же час маніфестом державної волі української нації, перед цілим культурним світом, була: «вікоповним пам'ятником української державно-політичної думки», — так характеризує Бендерську конституцію О. Оглоблин.  Конституція обмежувала права гетьмана на користь старшинської аристократії і точно встановлювала, якими прибутками може користуватися гетьман. Конституція приділяла увагу також становищу міщан, посполитих та козаків — «людей убогих». В цілому була вона перемогою старшинської аристократії над гетьманським абсолютизмом і, за виразом О. Оглоблина, була «другою поразкою . . . гетьмана Мазепи після Полтавської катастрофи, яка завдала великого удару гетьманській владі».До цього можна додати, що поява її, негайно після Полтавської катастрофи, може в значній мірі пояснити, чому саме плани великого гетьмана зазнали поразки: вона свідчить, що він не мав під собою твердого ґрунту, не мав середовища, на яке міг спиратися, не мав і тієї сили, яка могла б примусити всі середовища схилятися перед нею. 

Конституція П.Орлика має для нас важливе значення як раритетний

документ козацької епохи, покажчик постулатів Івана Мазепи й усього

освіченого суспільного загалу Гетьманщини. Вченим-українознавцям, які

досліджують Конституцію П.Орлика, треба наголошувати, що вона була

укладена водночас двома мовами: латинською і українською, а, отже, зміст

її і базові положення мали стати доступними і відомими не лише

українцям, але й освіченому європейському загалу.