§6.Кинопутешествия РобертаФлаерти

Кінець 20-х – 1930-ті роки – час злету як ігрового, анімаційного, а й документального кіно.Основоположником американської документалістики вважається виходець із Ірландії РобертФлаерти (1884 - 1951).

У сім'їФлаерти було семеро дітей; Роберт – старший. Від самого дитинства разом з батьком, гірським інженером, він об'їздив північ Канади.Флаерти навчався у Мічиганському гірському училище, з 1910 року досліджував канадськезаполярье, виробляв картографічні зйомки. З кінця 10-х років РобертФлаерти знімав уГудзонском затоці епізоди піти з життя ескімосів, які згодом, в 1922 року, об'єднав у фільмі «>Нанук з Півночі».

У критичних статтях фільм наполегливо підкреслювалися слова «документ», «документальна точність», «реалізм,граничащий з документом».Флаерти визнали родоначальником нового жанру, й нарекли «батьком документального кіно».

Герой фільму, відважний мисливецьНанук, підкорив мільйони кіноглядачів своєї безпосередністю і чарівністю. Він був улюбленцем дітвори. У країнах Європи особливої популярності початок користуватися морозиво ескімо, з обгортки якого усміхався безжурнийНанук. Успіх картини дозволивФлаерти укласти контракт зі студією «Парамаунт». Він поїхав на острова Полінезії, де у 1923 – 1924 рр. збирав матеріал для фільму «>Моана південних морів». У 1926 року режисер зняв картини «>24-долларовий острів» і «Історія гончаря». Проте документальні фільми касовим успіхом вони не користувалися.

Треба було запровадження ігрового сюжету. Тому фільм «Білі тіні південних морів» (1928) було завершено режисеромВудбриджемСтронгом ВанДайком, а «Табу» (1931) – німецьким майстромФ.В.Мурнау. 1932-го рокуФлаерти залишив США у пошуках праці, після чого що з Дж.Грирсоном зробив картину «ІндустріальнаБритания»(1932), а разом із ОлександромКордой – ігровий фільм «Маленький погонич слонів» (>1937год; за творами РедьярдаКиплинга).[19]

§7. «>Тарзан».Киноверсии різних часів

По Другій Першої світової на радянських екранах з'явилися стрічки, демонстрація яких починалося з титру: «Цей фільм узято й у ролі трофея». До таких картин потрапила і серія про пригоди Тарзани, котрий виріс джунглями і вихованого забавної мавпочкою Читою.Широкоплечий дикун внабедренной пов'язці подовгу плавав під водою, бився поруч з хижаками і підступними тубільцями.

Потім у джунглях з'явилася чарівна дівчина Джейн, що стали дружиною Тарзани. Потім сценаристи запровадили сюжет хлопчика. Пригоди тривали.Тарзан захищав власну сім'ю (із нею постійно щось траплялося), проявляючи безмежну винахідливість. Йому допомагали слони і мавпи. Назви серій змінювалися – від просто «>Тарзан» до «>Тарзан знаходить сина», «>Тарзан в пастці» тощо. Невдовзі герой виник Америці («>Тарзан у Нью-Йорку»). Він був вражений благами цивілізації. І у джунглях було краще –Тарзан повернувся додому.

>Поставившая в 1932 року фільм «>Тарзан –человек-обезьяна» студія «Метро-Голдвін-Майер» адаптувала для екрана романи Едгара Райса Берроуза, а режисерВудбриджСтронг Ван Дайк (1890 – 1943 року) вибрав виспівати головній ролі олімпійського чемпіона з плавання ДжонніВайсмюллера (1904 – 1984 року). АкторкаМоринО’Салливен зіграла Джейн.

Ви вже півстоліттяТарзан веде глядачів із повсякденні у світ небезпек і захоплюючихприключений.[20]