logo
namefix-10

§2. «Диліжанс»

Вестерн (анг.western - «західний») – американський жанр. Хоча його сюжетні схеми використовувались у інших країнах, справжній вестерн може бути знята лише у США, оскільки нерозривно пов'язані з історією країни. У другій половині 1960-х років ХІХ століття, по закінченні громадянської війни, почалося заселення земель на захід від Міссісіпі – раніше вони належали індіанцям. Саме тоді і відбувається дія всіх вестернів. Їх сюжети, зазвичай, нескладні: «хороші хлопці» (ковбої чиземлепроходци-траппери) борються проти «поганих» і перемагають. До сформування жанру щонайменше важливим, чим зумовлена ця боротьба, виявився фронтир (анг. «>frontier» - кордон) – непросто поділяє лінія, але дикі землі, оскільки у них не встановлено правопорядок; «хороші хлопці» беруться його стверджувати із зброєю до рук.

Вже перший значний фільм, створений Америці, - «Велике пограбування поїзда» (1903 р., режисер ЕдвінСтентон Портер) – буввестерном. «Диліжанс» (1939 рік; у радянському кінопрокаті «Подорож буде небезпечним») – верхівка жанру, й переломний той час у її розвитку. Дія картини розгортається саме у теренахфронтира. Режисер Джон Форд (справжні ім'я та прізвище ШонАлоизиусO‘Фирна, чиО’Фини, 1895 – 1973), класик американського кіно, вміло нагнітає напруга. Знаменитий кадр фільму, коли камера з вершини гори знімає диліжанс – видали він малесеньким, якползущий жучок; камера трохи відводить «погляд» убік, й у її зору потрапляютьпритаившиеся за відрогом гори індіанці. Так само майстерно, з заворожливим динамізмом знято їх напад: біля диліжанса колами носяться червоношкірі вершники, пасажириотстреливаются, деякі гинуть в перестрілці. Зрештою мандрівників рятує підоспілий загін кавалеристів.

Фільм «Диліжанс» став зламом історія жанру тільки завдяки професіоналізму, з яким було знято. Майже відразу після виходу картини на екран критики заговорили про її близькості до новели французького письменника 19 століття Гі де Мопассана «Пишка». У ньому дія вистави відбувається під час Франко-пруської війни 1870 – 1871 рр.; фаетон у Мопассана їде на місця, захопленими окупантами, - тут скасовані закони мирного життя, й визначити місця теж стали «дикими». У кареті, як і в Форда, зібралися представники усіх верств суспільства - від вищих, аристократичних, до нижчих, зневажуваних.

Близькість двох творів означає, що у «>Дилижансе» режисер спробував подолати «місцеву», обмежену простором і часом тематику, щоб піднятися до проблем, які вирішує «висока», класична література. Таке сходження зробило «Диліжанс» вершиноюжанра.[8]