§14. Мерилін Монро

Мерилін Монро – колишня манекенниця Норма Джин БейкерМортенсон (1926 – 1962).[29] Її мати, Гледіс Бейкер, віддала грудну дочка сімейству, де Норма Джин жила, поки їй немає 7 років. Після самогубства батька Гледіс пережила нервовий зрив. Невдовзі, подруга для роботи ГрейсМакки, оголосила її психічнохвора і помістила у клініку, прийнявши опіку над Нормою. Невдовзі Грейс вже вийшла заміж. Її чоловік привіз зі своїх трьох дочок жити із нею.

І потім, Грейс привела 9 балів літню Норму Джин до дверейЛос-Анджелесского притулку, де стала 3463 жителем протягом кілька років. Через 2 року Грейс забрала Норму додому. Але чоловік дошкуляв дівчинці отже жити під одним дахом було нестерпно.

Стара ЕннЛоуер, тьотя Норми Джин, взяла її у сім'ю. Після 12- ого дні народження її у почав нападати одне із синівЛоуер.

Кількома роками пізніше Норма знову повернулася до ГрейсМакки, що й зустріла сина сусіда, ДжимаДахерти. У 16 років Норма нього заміж.

У 1944 року Джима закликали до військової служби. Отримавши роботу в фабриці літаків, Норма поїхала жити зі свекрухою.

Армія надіслала фотографа, щоб показати солдатам на далеких фронтах як його дружини допомагають кувати перемогу, підтримуючи їм бойову мораль. Фотограф захоплювався Нормою Джин, і помістив її знімок до наукового журналу. До 1946 року його було на 33 на глянсових обкладинках і позувала вищим фотографам. ГрейсМакки впорядковувала розлучення нею.

У 1946 року Норма Джин отримала перший контракт в "ХХ століття - Фокс", і його підписала, використовуючи ім'я Мерилін Монро. Він отримав роль ">Scudda -Hoo!". Єдині її слова ми там були "Гей, Радий!". Потім був фільм "Небезпечні роки". "ХХ століття - Фокс" не відновив із нею контракт в 1947 року.

Удача пішла в кінокомпанії ">Коламбия". Проте Мерилін діставалися не кращі ролі. Тоді вона мала працювати з Джонні Хайдом - заступник голови агентства Вільяма Морріса. Саме він отримав нею крихітну роль ">Асфальтових джунглях". Після смерті Хайда в 1950 року, Мерилін знову підписала семирічний угоду зФокс.[30]

Невеликі роль стрічках «Небезпечні роки» (1947 рік), «>Асфальтовие джунглі» і «Усе про Єві» (обидві 1950 року), «>Обезьяньи витівки» (1952 рік) чи головні роль фільмах «Ніагара», «Джентльмени віддають перевагу блондинкам» (обидва 1953 року), «Як заміж за мільйонера» (1954 рік) – усе це, по суті, варіації однієї й тієї ж образу: зірки комедії та легкій мелодрами 50-хгодов.[31]

Вже до кінця 1951 року Монро отримувала 2-3 тисячі листів від шанувальників на тиждень. Вона початку зустрічатися з зіркою бейсболу Джо діМаджо. 14 січня 1954 року ці фірми одружилися. Після медового місяці Мерилін бурхливо почала читати роботу над картиною "Сім років бажання". 27 жовтня 1954 року його подала розлучення. Різдво Мерилін відзначала на квартирі у Нью-Йорку. Саме тоді вона мала роман з Артуром Міллером. "Сім років бажання" став найкасовішим фільмом літа 1955 року. 29 червня 1956 року його вийшла заміж і поїхала до Англії на зйомки фільму "Принц і хористка".

Мерилін повернулась у своє Голлівуд, щоб працювати над картиною ">Автобусная зупинка". Робота виходила далеко за межі її амплуа, котрий приносив величезні доходи. І акторка, передбачаючи досаду продюсерів, сама профінансувала картину «Принц і хористка». Вона мала проблеми, у наборі ролей й приймала великі дози снодійних коштів. 20 січня 1961 року Мерилін розійшлася з Артуром Міллером. Невдовзі, особистий лікар відправила її в нью-йоркську лікарню, де Мерилін пролежала за кілька днів. Наступним ж ввечері після його дзвінка Джо діМаджо прилетів з Флориди і забрав Мерилін додому.

Одною з найбільш відомих робіт Монро – в голлівудської комедії «Деякі любить якомога гарячіше» (1959 рік; у вітчизняному прокаті «У джазі лише дівчини») Біллі Вайлдера (1906 – 1985 року). Музична стрічка, у якій Монро зблиснула разом із ТоніКертисом, мав успіх. Проте попри систематичні заняття акторським майстерністю, Монро зірвалася стати серйозної акторкою.

У 1961 року його повернулося у Лос-Анджелес до роботи на фільмі, які опинилися нею останнім, ">Неприкаянние". Але вже в наступного дня зйомок залишилася вдома, посилаючись на можливість втома.

19 травня 1961 року в площіМедиссон Мерилін співала "З Днем Народження, містер президент" Джону Кеннеді. Невдовзі в Монро сталася чергова передозування наркотиків. Джо діМаджо прибув їхньому порятунок знову. Вони вирішили стати повторний нього й залежить встановили дату на 8 серпня 1962 року, але ввечері 4 серпня Мерилін було знайдено у своєму домі без ознак життя.

Смерть акторки викликала безліч припущень. Про Монро стали писати тогочасні книги й знімати фільми (>киноантология «Мерилін», 1963 рік; «Норма Джин і Мерилін», 1998 рік). [32]

Тяжке дитинство, кінець життя самогубством. Між цими страшними періодами життя Мерилін Монро був чудовий період популярності, слави, любові шанувальників, і навіть безлічі любовних пригод. Та все ж цей період проти першим у відсутності такого значення, раз Норма Джин вирішила у пік свою популярність покінчити життя самогубством.

Головні досягнення Голлівуду пов'язані із розробкою жанрів:

Комедії М. Ліндера, Ч.Чапліна,Б.Китона,Г.Лойда, братів Маркс

>Мелодрами з участюР.Валентино

>ВестерниД.Форда

«Чорні» фільми з Х.Богартом

Мюзикли з Ф. Астером і Д. Келлі

>Триллери А. Хічкока

І т.ін., до фантастичних стрічок, жахів, бойовиків і блокбастерів того, - всі ці жанри живуть і виникають «на вимогу» масового глядача, задають досить вузькі рамки для самовираженнярежиссера.[33]

III. Сучасний період