§5. Грета Гарбо

(справжнє прізвищеГустафсон, 1905 – 1990 року) дебютувала у шведському кіно у фільмі «>Бродяга Петер» (1922 рік). У 1924 року зіграла першу великій ролі в «Сазі проЙестеБерлинге» шведського режисераМорицаСтиллера (1883 – 1928 року), а 1925 року у Німеччини виконала однією з головних ролей у картині німецького і австрійського режисера Ґеорга ВільгельмаПабста (1885 – 1967 року) «>Безрадостний провулок» (у радянському прокаті «Невтішна вулиця»). ЗгодомСтиллер, Грета Гарбо і іще одна знаменитий шведський режисер і ВікторШестрем (1879 – 1960 року), котрий зіграв пізніше головну роль фільмі Інгмара Бергмана «>Земляничная галявина» (1957 рік), запросили у Голлівуд.

Гарбо – сама загадкова зірка світового кіно, прозвана «скандинавським сфінксом». «Ми сприймаємо красу Грети Гарбо як шляхетну, витончену саме оскільки у ній виражається скорбота відчуженості та самотності… Краса Гарбо… опозиційна краса. У вигляді Грети Гарбо бачать болючий і пасивний протест», - зазначав угорський письменник і теоретик кіно Бела Балаш (1884 – 1949 року). Це написаний 1930-ті роки, як у Голлівуді зрозуміли, що звичний спосіб безневинною дівчини, створений МеріПикфорд чи Ліліан Гіш, вичерпався. На зміну голлівудської Попелюшку прийшли «небезпечно сексуальні», «фатальні жінки», «жінки-вамп».

Компанія «Метро-Голдвін-Майер» (МГМ) уклала з Гарбо контракт, яким акторка вони мали права зніматися інших студіях. Практично вона почала власністю, знаком МГМ. Дебют в найсентиментальнішою мелодрамі «Потік» (1926 рік) стане одкровенням для американської публіки. Наступна картина – «Плоть і диявол» (1927 рік) – принеслаГреете Гарбо поширення. Режисер цієї стрічки,Кларенс Браун (1890 – 1987 року), знімав акторку з фільму, у фільм: «Любов» (1927 рік; за мотивами романуЛ.Н.Толстого «Ганна Кареніна»), «Погана жінка» (1929 рік), «Роман» (1930 рік).

Особливо вдала робота Гарбо у фільмі «Корольова Крістіна» (1934 рік, режисер РубенМамулян), де зіграла шведську королеву,отказавшуюся від бажання влади задля любові.

У першому фільмі Ернста Любіча (1892 – 1947 року) «Ніночка» (1939 рік) Грета Гарбо спробувала змінити амплуа, іронічно показів, як швидко жінка може змінитися свої ідеологічні орієнтири, якщо починає вести забезпечене життя. Спроба перевтілення виявилася успішної. Однак наступного, і останньому, фільмі «>Двуликая жінка» (1941 рік) режисер ДжорджКьюкор (1899 – 1983 року) знову повернув Грету Гарбо на роль страждаючою, не зрозумілою оточуючимиженщине.[18]