55 Детермінанти рушійні сили і суб’єкти історичного процесу
Рушійні сили суспільного розвитку
Проблема рушійних сил у філософській та соціально-політичній літературі завжди вирішувалась неоднозначно. Одні мислителі вважали, що рушієм суспільного розвитку є суперечності, інші пов'язували їх з об'єктивними чи суб'єктивними чинниками, треті з діяльністю людей чи окремих особистостей, четверті шукали їх у певних соціальних детермінантах і таке ін. Непоодинокими є випадки, коли деякі мислителі пов'язують рушійні сили суспільства з певними прогресивними перетвореннями, з набуттям суспільством певних позитивних якостей, здобутків. Слід зазначити, що кожен з цих підходів має раціональне зерно, хоча й не є самодостатнім, оскільки страждає певною однобічністю, відображаючи якусь одну сторону, грань процесу, не зачіпаючи його в цілому.
Розв'язання даної проблеми у межах основних напрямів філософії формувало матеріалістичне й ідеалістичне її розуміння. Ідеалістичне бере свій відлік з античної філософії, матеріалістичне - відстає у часі. Більше того, як писав Ф.Енгельс, старий матеріалізм не тільки не досліджував цю проблему, але й не ставив її. А якщо й ставив, то вирішував теж ідеалістично, вважаючи ідеальні спонуки кінцевими причинами тих чи інших подій. Критикуючи цю позицію, він кваліфікував її як непослідовну, половинчату, оскільки вона зупинилась на ідейних чинниках і не пішла далі дійсних рушійних сил1.
Ідеалістична філософія Гегеля вирішувала ці проблеми, виходячи з того, що суспільна свідомість визначає суспільні життя і діяльність. Тому, рушійні сили не виводилися із самої історії, а нав'язувалися їй ззовні в якості духовних чинників чи вбачалися в діях видатних людей.
Послідовне розв'язання цього питання було здійснено марксизмом. К.Маркс і Ф.Енгельс виходили з того, що суспільне життя і діяльність визначають суспільну свідомість, а не навпаки. Вони пов'язували рушійні сили суспільства з діяльністю людей. На їхню думку, життя суспільства, історія людства є процесом діяльності самих людей, особистостей, класів і народів. У цьому контексті марксизм пішов далі, шукаючи відповіді на питання, а що є рушійною силою дій кожної людини, будь-якої особи чи соціальної групи, колективу, суспільства чи людства.
Поняття "рушійні сили суспільства" охоплює як об'єктивні, такі суб'єктивні фактори, котрі спонукають особу, соціальну групу, клас, народ до свідомих дій, спрямованих на перетворення чи збереження соціальної дійсності. Серед цих факторів головна роль належить потребам та інтересам (Див.: теми 20 і 24), і, в першу чергу, суперечностям, які протікають на фазі їх вирішення. Носіями цих потреб та інтересів були і залишаються люди, народні маси. їхня діяльність спрямована не лише на формування цих потреб та інтересів, а й на їх вирішення, що веде, в кінцевому результаті, до вирішення соціальних суперечностей.
Як уже говорилось, потреби є першим і найсильнішим спонукальним чинником діяльності загалом, трудової та виробничої, зокрема. Будучи об'єктивною властивістю, вони виражають необхідність людини до чого-небудь. Наявність потреб, невдоволеність існуючим станом речей підштовхують людину до об'єктивних дій, спрямованих на її задоволення. Це, в свою чергу, випрацьовує і нові сили, нові уявлення, способи спілкування та формує нові потреби.
Така діяльність є свідомою, цілеспрямованою, активною, і водночас опосередкованою через інтереси (усвідомлений чинник практичної діяльності), тобто реальною причиною соціальних дій та звершень.
Суспільна діяльність (практика), з одного боку, опосередковується існуючими потребами та інтересами, а з іншого - соціальним середовищем суб'єктів історичного процесу. Ця суперечність є вихідним моментом людської діяльності. Не існує жодної рушійної сили, котра прямо чи опосередковано не брала б участі у розгортанні та вирішенні протиріч. Досить часто потреба виступає стороною певного протиріччя ("виробництво - потреби" та ін.).
Соціальні протиріччя і є рушійною силою суспільного розвитку. Саме на основі них розв'язуються і виникають нові людські потреби та інтереси, мотиви й спонуки їх задоволення, задля котрих люди діють, ведуть боротьбу з природою і між собою, підкорюють природні сили, вступають у певні відносини, створюють суспільно-політичні організації, працюють, щось змінюють, утверджують
- 4 Проблема співвідношення духовного матеріального її можливі вирішення
- 5Філософія в системі культури функції філософії
- 6 Витоки філософії передумови і час виникнення .Східний і Західний типи філософствування.
- 8 Давньокитайська філософія
- 9 Антична філософія.Особливості і основні етапи
- 10 Порівняльна характеристика філософій Сократа і софістів.Поворот античної філософії до людини
- 10 Атомістичний матеріалізм Демокріта ,його значення для європейської науки
- 12 Основні ідеї філософії ПлатонВчення про ідеальну державу.
- 13 Філософія Арістотеля її ідеї і розділи
- 14 Антична філософія епохи еллінізму: епікуреїзм стоїцизм скептицизм.
- 15 Філософія середніх віків її основні риси. Патристика і схоластика
- 16 Гуманізм і антропоцентризм філософії відродження.
- 17 Західноєвропейська філософія 17 ст(філософія нового часу)Основні напрямки
- 18 Проблема субстанції в філософії нового часу
- 19 Проблема людини і суспільства в західноєвропейській філософії 18 ст
- 20 Загальна характеристика основні проблеми особливості і значення німецької класичної філософії .Критична філософія Канта
- 21 Філософське вчення Гегеля і Фейєрбаха
- 46. Проблема істини пізнання. Основні характер. І концепції, критерії істини.
- 41. Суспільна свідомість, її рівні, сфери та форми, її зміст та функції
- 47. Наука як специфічна форма сусп.. Свід., вид діяльності. Науково-технічна революція, її сутність та вплив на сусп.. Розвиток.
- 49. Емпіричні та теоретичні рівні наукового пізнання, їх форми та методи.
- 48. Поняття методології та методів наукового пізнання. Загально науковы методи
- 53.Проблема типізації соціумів. Концепція суспільно економічної формації
- 58. Глобальны проблеми сучасності, причини їх виникнення і перспектива людства.
- 59. Людина як предмет філософії, її сутність і природа. Проблема антропогенезу
- 44.Сутність і структура процесу пізнання. Проблема пізнаваності світу та основні підходи до її вирішення.
- 50.Суспільство як вид буття і система. Осн. Підходи до розуміння і вин. Сутності суспільства в іст. Філ..
- 60. Людський індивід, індивідуальність, особистість. Історичні типи особистості
- 64 Культура як об’єкт філософського осмислення її сутність соціальні функції
- 62 Творчість як сутнісна характеристика людини. Спосіб її самореалізації та самовираження
- 61 Цінності людського буття їх природа і види. Ціннісні орієнтації людини
- 57 Проблема суспільно ідеалу і проекти побудови ідеальних суспільств в історії філософії
- 56 Проблема спрямованості історичного процесу в історії філософської думки
- 55 Детермінанти рушійні сили і суб’єкти історичного процесу
- 54 Цивілізація і культура їх співвідношення
- 52 Соціальна структура суспільства .Класи і нації
- 51 Поняття суспільно виробництва його типи і види.
- 45 Проблема джерел пізнання .Специфіка чуттєвого і раціонального пізнання
- 32. Українська філософія XIX — початку XX століть.
- 35. Поняття субстанції і основні філософські підходи до проблеми сутності та єдності. Матерія як субстанція і філософська категорія.
- 29 Основні ідеї та проблеми в філософії Києво-Могилянської академії .
- 28 Загальна характеристика та особливості становлення і розвитку української філософії.Філософська думка доби Київської Русі.
- 36 Універсальніформи буття матерії:рух простір час
- 31 Кирило-Мифодійське товариство, його світоглядні та ідеологічні засади, рольв утвердженні визвольних ідей в Україні.
- 34 Філософська категорія буття, її зміст і значення
- 38 Духовне буттяіого знаково-символічна природа
- 22 Марксиська філософія:витоки джерела основні ідеї