2. Прийняття християнства та його значення.

Розглядаючи питання прийняття Руссю християнства, треба визначити, що « вибір віри » 988 року Володимиром Святославичем не був випадковим. До Візантії Русь відчувала традиційне тяжіння, економічно-торгові інтереси, поєднані шляхом «З варяг у греки». З загально-політичних умов можна виділити такі:

1. Необхідність зміцнення княжої влади обумовила потребу в єдиному богу, тому що язичество з великою кількістю у святих було неспроможним до об'єднання

2. Прийняття Візантійського православного обряду зміцнювало міжнародний авторитет Русі і закріплювало південні межі держави.

3. Культурне зближення з Візантією - спадкоємицею Древньої Греції, сприяло розвитку культури, архітектури, мистецтва, технології виробництва и т. і.

Прийняття християнства мало велике значення:

а) оскільки вчення Візантійської церкви підтримувало монарше право на владу, київський князь знайшов у ньому ідеологічний оплот;

б) церква з її складною внутрішньою структурою ознайомила князів із новими моделями управління;

в) у житті Київської держави з'явилася активно діюча установа, що забезпечила духовну єдність народу і мала великий вплив на культурне і господарське життя русичів;

г) багато єпископів були візантійцями за походженням - вони привезли на Русь писарів, майстрів. Монастирі стали першими осередками української культури. У ХІІІ ст. їх нараховувалося 50 , у самому Києві - 17.

д) християнство, як загально прийнята в Європі релігія, ще більше зблизила з нею Київську Русь, що сприяло зростанню зовнішнього авторитету Русі.

Релігійним центром став Київ. На зразок Константинопольського храму Софії в ньому в 1037р. було збудовано Ярославів Софійський собор. А в 1051р бояри – монахи Антоній та Феодосій заснували Печерський монастир. Загалом в Києві в XІ ст. нараховувалося 40 церков.

У 1051 р. Ярослав Мудрий призначив Київським метрополітом русина Іларіона. Після масового запровадження християнства на Русі поширюється абетка, створена у 860 р. братами Кирилом та Мефодієм.