6. Громадська та державна організація антів.

Розглядаючи питання громадської та державницької організації антів чи треба з’ясувати етногенезис слов’ян, однієї з гілок давньоєвропейського поселення, що з’явились на історичній арені у l тис. до н. е. Щодо їх походження і місця початкового проживання існує кілька версій. Найдавніший період відноситься до культури осілих племен на території між Одером і Дніпром.

Перші відомості про Слов'ян, які мешкали на великій за обсягом території між Дніпром та Віолою, від степів Північного Причорномор'я до берегів Балтики, належать до І ст. н.е. Римський вчений Пліній Старший в "Природничій історії" згадує їх під назвою "венеди".)

У VI ст. н.е. готський історик Іордан говорить про дві великі групи слов'ян, мешканців півдня Європи – склавінів і антів. Останні створили східну гілку слов'янства і населяли територію від Дунаю до гирла Дону і Азовського моря. Анти заклали підвалини етносів східних і південних слов'ян і були найбільшою племінною групою давніх слов'ян а IV-VII ст.

Вони мешкали в напівземлянках з вогнищами, пізніше - кам'яними печами з лежанками, з підвалами для зберігання харчових припасів. Поруч із житлами будувались господарські примі­щення та майстерні. У землеробстві застосовували перелогову систему та парову з двопільною і трипільною сівозмінами. Значного розвитку набули ремесла. Споруджували укріплені городища. Політичний устрій антів стародавні історики називають народовладдям, коли на чолі племені стояв князь га старійшини, основні питання вирішували народні збори – віче.

Таким чином східні слов’яни в VІІ- VІІІ ст. Перебувало на тому рівні соціально-економічного розвитку, який створює внутрішні передумови для виникнення держави.