1.Відновлення радянської влади в Україні

У липні 1918 р. у Москві відбувся установчий з’їзд КП(б)У з 212 делегатів від 4,4 тис. членів партії, яка створювалася як обласна організація РКП(б), з метою "боротися за революційне об'єднання України з Росією на засадах пролетарського централізму в межах Російської Соціалістичної Республіки". Було взято курс на збройне "відновлення революційного возз'єднання України з Росією".

Запровадження «воєнного комунізму».

6 січня 1919р. Тимчасовий робітничо-селянський уряд України прибув до Харкова. Україна була проголошена Українською Соціалістичною Радянською Республікою (УСРР). Уряд був цілком залежний від Раднаркому Росії. 26 січня він оголосив об'єднання УСРР з РСФРР на засадах соціалістичної федерації. Негайно запроваджувалися всі перетворення, що здійснилися в Росії, зокрема стала втілюватися політика "воєнного комунізму", суворої централізації політичного й економічного життя країни. Хоча Україна оголошена була "радянською республікою", обрання рад відкладалося.

Замість них створювалися надзвичайні органи влади - ревкоми, а також комбіди. Вони формувалися осередками більшовицької партії, яка стала єдиною легальною партією. 1 червня 1919р. було оформлено угоду про об'єднання військової, господарської, державної діяльності РСФРР та інших радянських республік. Зокрема народне господарство України надійшло в розпорядження Вищої ради народного господарства (ВРНГ) РСФРР. Військові сили радянської України були включені до складу Червоної армії. На Україну було поширено дію російських декретів. Отже, про самостійність УРСР не могло бути й мови. Було розпочато одержавлення всіх галузей промисловості шляхом націоналізації промислових підприємств, банків, транспорту. Дію економічних законів було підмінене адміністративними чинниками, передусім централізацією управління. Наслідком глобальної націоналізації стала глибока економічна криза. Промислові товари й речі широкого вжитку практично зникли з ринку, економічні зв'язки між містом і селом розірвалися. Єдиним джерелом одержання продовольства став відкритий грабіж селян.

12 квітня Раднарком України за розпорядженням з Москви видав декрет про застосування продрозкладки, тобто перехід до одержання хліба від його виробника шляхом застосування примусових методів заготівлі. В села України стали прибувати так звані продовольчі загони з робітників Москви, Петрограда та інших міст Росії. Ринковий обмін із звичної, буденної операції перетворився на криваву битву за хліб. Продрозкладка обурювала селян, заготівельні наслідки були мізерні. З запланованих 140 млн. пудів було зібрано лише 8 млн. пуд. Для одержання такої мізерної кількості було створено величезний продовольчий апарат, спо­ряджено загони, залучено пролетаріат. При твердій ціні 18,4 крб. за пуд хліба на його придбання через продрозкладку держава витрачала до 1 тис. крб. за пуд.