2.Політична криза більшовицького режиму

Взимку 1920-1921 рр. невдоволення селянства насильницькою продрозкладкою і забороною торгівлі призвело до масових антирадянських повстань. В Україні діяли селянські партизанські загони Орлика, Левченка, Мордалевича, Марусі. Знов виступила проти радянської влади повстанська армія Нестора Махна, здійснивши рейд від Дону до Дністра. Всього на території УСРР в цей час у складі повстанських формувань нараховувалось близько 40 тис. чоловік, які користувалися підтримкою всіх верств сільського населення.

Невдоволення більшовицьким режимом зростало і серед робітників промислових центрів республіки, що вимагали відходу від політики "воєнного комунізму". Страйки та акції протесту під соціально-економічними та політичними гаслами пройшли на підприємствах Києва, Харкова, Одеси, Миколаєва, Донецького басейну. Захиталася провідна ланка тоталітарної політичної системи - збройні сили. В лютому - березні 1921 р. відбулося антибільшовицьке повстання моряків Балтійського флоту в Кронштадті.

Соціально-економічна і політична криза на початку 1921 р. поставила більшовиків перед перспективою нової громадянської війни з трудящими масами країни, що ймовірно могло призвести і до втрати влади. Проте відмовитися від догматичного курсу "будівництва комунізму" було нелегко. Партійна та господарська номенклатура намагалася продовжувати політику "воєнного комунізму".