1.Виникнення козацтва та Запорозької Січі.

Соціально-політичні передумови виникнення українського козацтва та Запорозької Січі.

Розкриваючи умови виникнення українського козацтва, треба зазначити, що перші документальні згадки відносяться до 1489 року, коли польський хроніст Мартин Бєльський, описуючи похід польського війська проти татар, згадує козаків провідниками, які досконало знають місцевість.

Колискою козацтва стали землі, які відігравали роль буфера між Кримським ханством та володіннями Речі Посполитої.

Головним фактором формування козацтва є посилення соціального й національного гніту в Україні ( див. семінарське заняття по т. 3). То ж в південні степи вирушало дедалі більше селянства й міщанства, що намагалися позбутися гноблення. З східної Галичини, Волині, Західного Поділля, півночі Київщини потік людей спрямовувався на південне Подніпров’я. Значна частина козацтва колонізувала степові простори за порогами Дніпра.

Важливим чинником утворення козацтва було рибальство та полювання. Згодом українські шляхтичі, займаючись скотарством і пасічництвом, почали будувати хутори-зимовники. В зимівниках проживали озброєні козаки-наймити, які охороняли добро багатіїв від татар.

Проте розпорошені на великій території городки-січі з невеликими козацькими гарнізонами не могли стримати натиску кримських орд з півдня та польсько-литовських військ з півночі. Тому в 1556 р. канівський староста Дмитро Вишневецький збудував на острові Хортиці замок, що мав стати форпостом для захисту південних українських земель.

Структура суспільних інституцій Запорозької Січі.

Запорізька Січ мала своєрідну військово-адміністративну організацію, що увібрала в себе вікові традиції Русі. Просторий майдан, де відбувалися військові ради, півколом оточували січові будівлі: курені, військова канцелярія, пушкарня, церква, житла старшини. Січове товариство поділялося на військові одиниці - курені.

Структура суспільних інституцій була простою. Загальна рада виконувала функції законодавчого органа. Характерною рисою життя Січі була виборність його членів.

До компетенції Ради входили питання оголошення війни, підписання миру, розподіл угідь, видобутків і т.д.

Оточена ворогами Річ Посполита: Крим, Порта, пізніше Росія, Січ могла вижити лише за умови відносної внутрішньої стабільності.

До складу січової старшини входили кошовий отаман, писар (відав канцелярією), осавули (порядкували військами), обозний (опікував артилерію), суддя (суд та судочинство). Військовими клейнодами були бунчук (позолочена чи мідна куля, насаджена на дерев’яний держак з прикріпленим жмутом кінського волосся) та корогви (прапори різних кольорів із зображенням святих та зброї). Для засвідчення документів виготовлялася печатка.

Соціальний та національний склад козацтва був досить строкатим. Січове козацтво складалося із старшини та голоти, або сіроми. В руках заможного козацтва, з якого обиралося старшина, зосереджувалася не лише влада, а й багатство. Більшість козаків складали українці, але до січового товариства приймали росіян, білорусів, поляків, литовців, молдаван. Єдина умова – вони мали бути православними. Отже, наявність в Січі незалежного самоврядування, участь козаків в радах, вибори старшини, рівні права козаків дають підстави вважати Запорізьку Січ – "християнською козацькою республікою".

Реєстрове козацтво. Козацько-селянські протипольські війни.

Для приборкання «свавілля і непокори» польський король утворює спеціальний реєстр що залучав козаків до служби королю. 1572 року Сигізмунд ІІ Август видав універсал про формування з навербованих козаків "визначеної пошани". Перша спроба польського уряду підкорити козаків була в 1524 році, коли король Сигізмунд ІІ дозволив навербувати "маленьку пошану" із 2000 козаків для охорони переправ на Дніпрі і захисту кордонів. Але через брак коштів задум не був здійснений.

Реєстр 1572 року складав 300 чоловік. Лише реєстровці охоронялися законом, їм скарбниця платила платню, наділяла маєтками, забезпечувала сукном і провізією. Залишкам козаків загрожувало підданство магнатам і шляхті. Але реєстровці не могли протистояти росту запорожців. Тоді король Стефан Баторій у 1578 році збільшив реєстр до 600 чол. І призначив над ними канівського старосту Михайла Вишневецького.

Відповідно до універсалу Баторія, реєстровці одержали цілий ряд привілеїв: звільнення від податків, окремий суд, дозвіл на торгову діяльність, право власності на маєтки.

Поступово чисельність реєстровців досягла 1000 чол.(1590 р.)

Підсумовуючи вищезазначене, варто підкреслити, що поява козацтва мало величезне значення. Продовжувалося господарське освоєння причорноморських степів, козацтво виступало захисником природних меж від кримчаків і турок. Запорізька Січ стала осередком для поневолених селян і міщан України, що активно діє силоміць на антифеодальному і національно-визвольному русі.