7. Ліквідація польсько-шляхетського режиму. Зборівська угода. Організація держави.

Розглядаючи питання організації української держави в ході визвольних змагань 1648-1654 рр., варто зазначити, що основи її було закладено Зборівською угодою 1649 року.

Державотворча практика в Україні базувалася на традиціях Запорізької Сечі, які були засвоєні та жваво використані Б.Хмельницьким. Основні ознаки держави такі:

а) політична влада;

б) адміністративно-політичний устрій та територія;

в) суд та судочинство;

г) система фінансів та податки;

д) соціальна структура населення;

є) міжнародна діяльність (охарактеризуйте кожну з перелічених ознак).

Таким чином в 1649 р. територію трьох підвладних гетьманові воєводств було поділено на 16 полків, що складалися із 272 сотень. Їх очолювали відповідно полковники та сотники. Існувала також полкова та сотенна старшина – осавул, писар, суддя, хорунжий.

У руках гетьмана зосереджувалася військова, політична, судова, адміністративна та фінансова влада. Допомагала йому Генеральна старшина: генеральний писар, обозний, два осавули, двоє суддів, підскарбій, хорунжий та бунчужний.

Своєрідною була і правова система в Україні, де залишився чинним Литовський статут та Магдебурзьке право. До них додавались нові правові акти – гетьманські універсали. Важливу роль відігравало козацьке звичаєве право.

Б. Хмельницький провадив незалежну зовнішню політику. Він підтримував дипломатичні стосунки з Москвою, Туреччиною, Угорщиною, Швецією та іншими державами.

Отже, зародження та розбудова української державності на визволених землях – один із здобутків боротьби українського народу проти шляхетського поневолення. Створена військово-адміністративна держава проіснувала ще понад століття й була ліквідована насильницьким втручанням російського царату.