Запровадження християнства в Київській Русі
Запровадження християнства на Русі, або хрещення Русі, було тривалим процесом, а не одноразовою релігійною акцією великого київського князя Володимира, здійсненою в 988—991 роках. Прийняття нової релігії у великій східноєвропейській державі, якою була Київська Русь у X ст., було обумовлене як внутрішніми, так і зовнішніми факторами.
Християнство поширювалося в Україні ще задовго до княжіння Володимира Великого. Вже біля 860 року охрестилися князі Аскольд і Дір; після вдалого походу на Константинополь і укладення вигідного договору з імперією вони стали християнами. Потім в 944 р. під час княжіння Ігоря в Києві вже існувала церква святого Іллі й частина княжої дружини була християнською. Ігорева дружина Ольга теж прийняла християнство. Поширення християнства серед дружини та княжої сім’ї стало важливою передумовою прийняття християнства як державної релігії.
Ще однією причиною прийняття християнства була криза язичництва, що стало очевидним, коли династія Рюриковичів почала створювати із розрізнених племен єдину державу. На відміну від християнства, релігії інтернаціональної та індивідуалістичної, язичництво було релігією національною, племінною та общинно-родовою. Тому релігійну реформу Володимир почав зі створення загальнодержавного пантеону з різних племінних богів, який, на його думку, дав би язичникам змогу усвідомити себе підданими великої держави, а не просто членами маленьких родоплемінних громад.
Родоплемінний лад і його язичницька релігія переживали кризу. В країні утверджувалися феодальні відносини. Панівним верствам більше підходила релігія, котра повчала б рабів коритися своїм панам, ніж релігія соціально нейтральна, племінна. До того ж, християнство пропонувало більш гуманну, більш людяну мораль на відміну від варварських язичницьких звичаїв. Віра в царя небесного та його намісника на землі – великого князя чи царя, що притаманна християнству, більше сприяла централізації держави, ніж язичницька релігія з її місцевими культами. Про це свідчило саме життя тих держав, де християнство стало пануючою релігією – Візантії, країн Західної Європи.
До запровадження християнства Русь спонукали й зовнішні причини – потреби розвивати економічні, політичні та культурні зв'язки з сусідніми християнськими державами. А язичницька релігія цьому певною мірою заважала. Важливим політичним чинником прийняття християнства в Київській Русі стали її контакти з Візантійською імперією. Київські князі протягом ІХ—X ст. то нападали на Константинополь, то укладали з імператором мир. Візантія була однією з наймогутніших держав у Європі, з багатим історичним минулим та високою культурою. Візантійський імператор був зацікавлений у запровадженні християнства на Русі, щоб зробити її політично та ідеологічно залежною від Візантії. Київські князі, у свою чергу, прагнули «розмовляти на рівних» зі своїм могутнім сусідом. Уже саме тільки прийняття християнства було акцією самоствердження молодої Києворуської держави, оскільки Володимир хрестився не як васал імператора, а як рівний йому; прелюдією хрещення було взяття візантійського міста Корсуня (нині Севастополь). Переговори Володимир вів уже як переможець, а умовою хрещення було одруження з сестрою імператора; для імператорської сім'ї одруження з варваром було безпрецедентним випадком.
Існує кілька версій вибору та прийняття православного варіанта християнства. Так, згідно з «Повістю временних літ» Володимир відправив послів у різні кінці світу, щоб вони оцінили тамтешні релігії. Вирішальний вплив на Володимира справила розповідь послів про Візантію, про неймовірну красу візантійських храмів та богослужіння. Отже, естетичний, чуттєвий чинник для наших предків – язичників, а згодом християн, був на першому місці, а єдність Краси, Добра та Істини – одним із головних духовно-релігійних принципів.
Після прийняття у 988 році християнства як державної релігії почалося його поширення, переважно примусове, серед населення Київської Русі. Неможливість і неприродність різкої зміни світогляду спричинила визначальний для релігійного життя Київської Русі феномен двовір’я, тобто одночасного сповідування людьми двох релігій: язичницької та християнської. Двовір’я було нормальним для синкретичного язичницького світогляду явищем; до міфологічного пантеону було прийнято ще одного бога – Христа. Дві релігії були в певному смислі сумісними: християнство – офіційне, язичництво – народне; християнство охоплювало особистісні виміри життя людини, язичництво – господарську діяльність. Період двовір’я був не тільки періодом боротьби двох релігій, а й періодом взаємних впливів. Зрештою християнство перемогло, але ціною значних обрядових запозичень у язичництва: християнські храми були побудовані на місці язичницьких капищ, християнські та язичницькі свята злились: язичницьке свято Ярила зі святом Трійці, свято Різдва Христового з язичницьким Колядою, свято Івана Хрестителя з язичницьким Купайлом тощо.
Інша визначна риса києворуського християнства – постійна боротьба з Візантією за організаційну та ідеологічну незалежність.
У 1039 р. Ярослав Мудрий домігся для києворуської церкви статусу митрополії. Після смерті митрополита-грека в 1051 р. князь Ярослав Мудрий без узгодження з імператором і константинопольським патріархом уперше поставив митрополитом руського священика Іларіона, тим самим руська церква заявила про свою незалежність. Іларіон Київський став автором першого в історії України історіософського твору «Слово про закон та благодать».
Хоча християнство на Русі було прийнято до формального розколу церкви на східну та західну в 1054 р., князь Володимир перейняв східну – православну обрядову версію християнської релігії. Київська Русь у релігійному житті апелювала до раннього християнства. Для київських мислителів актуальними були проблеми християн І— IV ст. н. е. – проблеми життя і смерті, буття людини у світі, суспільстві, історії. Після хрещення Русі в країні виникає централізована релігійна організація на чолі з митрополитом, якого традиційно призначав константинопольський патріарх, а затверджував імператор Візантії. Київська митрополія не мала статусу автокефалії, а вважалася частиною Константинопольського патріархату.
Хрещення Русі мало в цілому позитивні наслідки. Русь об’єдналася в єдину феодальну державу. Вона була укріплена писаними законами, більш розвиненою релігією. Значного розвитку набули економіка і культура Русі, зріс її міжнародний престиж. Про це свідчать, зокрема, династичні шлюби. Князь Ярослав Мудрий одружився з дочкою шведського короля, сестра Ярослава стала королевою Польщі, три його дочки – королевами Угорщини, Норвегії і Франції. Результатом став небувалий розквіт матеріальної і духовної культури Русі.
Проте християнство Київської Русі мало деякі свої особливості: воно тривалий час уживалося із певними елементами язичництва, не цуралось контактів із Римською церквою, місіонери якої час від часу навідувались на Русь. В київоруському християнстві сформувався свій особливий культ святості та книжної премудрості, який суттєво позначився в подальшій українській та російській культурі на всіх основних аспектах розуміння людини та її життєвого призначення. В Київській Русі (кінець X – початок XIII ст.) церква тут була такою мірою, як у Візантії, підпорядкована владі, але й не була поза чи над владою, як Римська. Важливою рисою цього християнства була також собороправність – участь мирян у церковних справах, заборонена канонічними правилами. Вона виявлялася, по-перше, в обов'язковій виборності всіх церковних ієрархів за участю світських представників; митрополита обирав помісний собор, єпископа – собор єпископів (архієрейський собор), священика – прихід; по-друге, вона виявлялася у колегіальності прийняття найважливіших рішень на помісних і особливо архієрейських соборах, що повинні були скликатися раз на рік – у першу неділю Великого посту. Такий порядок формально зберігався до кінця XVII ст.
- Передмова
- Розділ і. Теоретико-методологічні основи культурології
- Тема 1. Культурологія як галузь наукового знання
- Соціокультурні передумови виникнення культурології
- Предмет культурології та основні культурологічні категорії
- Поліфункціональність культури
- Першоджерела до вивчення теми: г. Риккерт. Науки о природе и науки о культуре
- Бердяев н.А. О культуре
- План семінарського заняття:
- Тематика рефератів та доповідей:
- Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- Тема 2: Релігія та мистецтво в системі культури
- Релігія в соціокультурній системі суспільства
- Основні структурні елементи релігії
- Специфічні риси мистецтва як духовної сфери суспільного життя
- Соціокультурні функції мистецтва
- Види мистецтва та основні художньо-стильові напрямки
- План семінарського заняття:
- Тематика рефератів та повідомлень:
- Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- 1. Проаналізуйте сутнісні характеристики релігії.
- Тема 3. Культурна динаміка
- Поняття культурної динаміки
- Основні концепції походження культури
- Механізми культурної динаміки
- Схеми культурно- історичного процесу
- Першоджерела до вивчення теми: к.Маркс. Экономическо-философские рукописи 1844 года.
- Л. Мамфорд. Техника и природа человека
- 3. Фрейд. Будущее одной иллюзии
- Неудовлетворенность культурой
- Й.Хейзинга. Об игровых элементах культуры
- Сорокин п.А. Кризис нашего времени
- Гумилев л.Н. Этногенез и биосфера Земли
- План семінарського заняття:
- Тематика рефератів та доповідей:
- Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- Тема 4: Класичні теорії цивілізацій
- Поняття “цивілізація”
- Класичні теорії цивілізацій
- Першоджерела до вивчення теми: о. Шпенглер. Закат Европы.
- Тойнби а. Дж. Постижение истории.
- План семінарського заняття:
- Тематика рефератів та доповідей:
- Індивідуальні завдання:
- Тема 5: Культурна ідентифікація
- Проблема культурної ідентифікації в ххі столітті
- Категорії «тип культури», «цінність», «ментальність» як основні засоби вираження культурної ідентифікації
- Першоджерела до вивчення теми: Фромм э.Иметь или быть? Значение различия между обладанием и бытием
- С.Хантингтон. Столкновение цивилизаций.
- План семінарського заняття:
- Тематика рефератів і доповідей:
- Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- Тема 6: Типологія культури
- Поняття культурної типології
- Основні варіанти типології: формаційна, цивілізаційна, релігійна, регіональна,
- Першоджерела до вивчення теми: Леопольд Седар Сенгор. Негритюд: психология африканского негра.
- План семінарського заняття:
- Тематика рефератів і доповідей
- Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- Розділ іі. Історичні етапи становлення та розвитку культури
- Тема 7: Первісна культура
- Загальна характеристика та хронологічні рамки первісної культури
- Характерні риси свідомості первісної людини
- Особливості первісного мистецтва
- Першоджерела до вивчення теми: Кессиди ф.Х. Сущность мифа и его отношение к познанию, религии и художественному творчеству.
- План семінарського заняття:
- Тематика рефератів та доповідей:
- Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- Тема 8. Давні цивілізації Сходу
- Загальна характеристика давніх цивілізацій
- Культура Давнього Єгипту
- Цивілізація Давньої Месопотамії
- Культура Давнього Китаю та Давньої Індії
- Першоджерела до вивчення теми: к.Ясперс. О мировой истории.
- План семінарського заняття:
- Тематика рефератів та доповідей:
- Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- 1. Проаналізувати концепцію „осьового часу” (за роботою к.Ясперса „Смысл и назначение истории»).
- Тема 9. Антична культура
- Особливості становлення античної культури
- Особливості культури Давньої Греції
- Культура елліністичної епохи
- Культура Давнього Риму
- Античне мистецтво
- Першоджерела до вивчення теми: Кессиди ф.Х. К проблеме греческого чуда
- Вернан ж.-п. Духовный мир полиса
- План семінарського заняття:
- Тематика рефератів та доповідей:
- Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- Тема 10. Культура Середньовіччя
- Соціокультурні характеристики людини Середньовіччя
- Основні субкультури середньовічного суспільства
- Мистецтво європейського Середньовіччя
- Першоджерела до вивчення теми: Жак Ле Гофф. О цивилизации средневекового Запада.
- Хёйзинга й. Осень Средневековья
- План семінарського заняття:
- Тематика рефератів та доповідей:
- Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- Тема 11. Культура Відродження
- Характерні риси ренесансної культури: антропоцентризм, гуманізм
- Суперечливість Ренесансної культури
- Мистецтво Відродження
- Першоджерела до вивчення теми: Пико делла Мирандола. Речь о достоинстве человека.
- Лосев а.Ф. Общая характеристика эпохи Возрождения
- План семінарського заняття:
- Тематика рефератів та доповідей:
- Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- Тема 12. Культура Нового часу.
- Соціально-економічні та наукові передумови формування культури Нового часу
- Ціннісно-світоглядні орієнтири людини Нового часу
- Основні мистецькі напрями Нового часу
- Першоджерела до вивчення теми: Вебер м. Протестантская этика и дух капитализма
- Кант и. Ответ на вопрос: что такое Просвещение?
- План семінарського заняття:
- Тематика рефератів і доповідей:
- Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- Тема 13. Культура Новітньої епохи
- Особливості сучасного культурного розвитку на зламі хх-ххі століть
- Мистецтво Новітньої епохи
- Мистецтво першої половини хх століття
- Мистецтво постмодернізму
- Проблема діалогу культур в контексті сучасних глобалізаційних процесів
- Першоджерела для вивчення теми: а. Печчеи. О человеческих качествах
- Швейцер а. Этика благоговения перед жизнью
- Тоффлер о. Футурошок
- Швейцер а.А. Культура и этика. Кризис культуры и его духовная причина
- Мукаржовский я. Положение современного искусства
- Емелин в.А. Постмодернизм: проблемы и перспективы.
- Список рекомендованої літератури до і та іі розділів Загальна довідкова і навчальна література:
- Додаткова література до окремих тем: До теми і: Культурологія як галузь наукового знання:
- До теми 2: Релігія та мистецтво в системі культури
- До теми 3: Культурна динаміка
- До теми 4: Класичні теорії цивілізацій
- До теми 5: Культурна ідентифікація
- До теми 6: Типологія культури
- До теми 7: Первісна культура
- До теми 8: Давні цивілазації Сходу
- До теми 9: Антична культура
- До теми 10. Культура Середньовіччя
- До теми 11. Культура Відродження
- До теми 12. Культура Нового часу
- До теми 13. Культура Новітньої епохи
- Глосарій
- Мистецтво
- Розділ ііі. Історичні форми релігії
- Тема 13: Генеза релігії, її ранні форми
- Виникнення та особливості первісних вірувань
- Ранні форми релігії
- План семінарського заняття:
- Теми рефератів та доповідей:
- Теми індивідуальних завдань:
- Тема 14: Ранні національні релігії
- Ранні національні релігії
- Релігійні уявлення Давнього Єгипту
- Релігії народів Дворіччя
- Релігія Давньої Греції
- Релігійні вірування давніх римлян
- План семінарського заняття:
- Теми рефератів та доповідей:
- Теми індивідуальних завдань:
- Тема 15: Пізні національні релігії
- Зороастризм – стародавня релігія Ірану
- Специфіка індуїзму як національної релігії Індії
- Конфуціанство – національна релігія Китаю
- Іудаїзм – національна монотеїстична релігія
- План семінарського заняття:
- Теми рефератів та доповідей:
- Теми індивідуальних завдань:
- Тема 16: Світові релігії
- Основні риси світових релігій
- Буддизм
- Виникнення та еволюція християнства
- План семінарського заняття:
- Тематика рефератів та доповідей:
- Теми індивідуальних завдань:
- Тема 17: Історія і сучасний стан релігійних вірувань та конфесій в Україні
- Дохристиянські вірування українського народу
- Запровадження християнства в Київській Русі
- Історія православної церкви в Україні
- Сучасний стан релігійних вірувань та конфесій в Україні
- План семінарського заняття:
- Тематика рефератів та доповідей:
- Теми індивідуальних завдань:
- Глосарій основних релігієзнавчих термінів
- Список рекомендованої літератури до ііi розділу Загальна довідкова і навчальна література:
- Додаткова література до окремих тем: До теми 13 : Генеза релігії, її ранні форми
- До теми 14: Ранні національні релігії
- До теми 15: Пізні національні релігії
- До теми 16: Світові релігії
- До теми 17: Історія і сучасний стан релігійних вірувань та конфесій в Україні
- Інтернет-ресурси