Олександр Довженко - основоположник українського кіномистецтва.

Олександр Петрович Довженко увійшов у світову літературу не лише як автор низки творів, але й як основоположник нового жанру, який поєднав у собі два мистецтва (літературу та кінематограф), – кіноповісті. Кіноповість – це твір, який має усі ознаки епічного, але події та образи представлені нам так, як у кіносценарії, але не так, як у драмі, адже вагоме значення надається не лише основним дійовим персонажам, їх емоціям та переживанням, але й обставинам, у яких вони перебувають. Образи змінюються, події динамічні, найчастіше представляються у хронологічному порядку (інколи він буває дещо порушеним). За жанровими ознаками кіноповість «Зачарована Десна» є ліричною повістю, але у ній зберігаються ознаки сценарію: автор як умілий режисер знайомить нас із головним героєм, його найближчими родичами та оточенням, описує основні або ключові чи просто цікаві події його життя не просто як спогад, а як цілком реальні картини минулого, які одразу ж промальовуються в уяві читача. Певні образи, події або ж відчуття із «Зачарованої Десни» можна зрозуміти двояко, як і в будь-якій іншій кіноповісті. Весняна повінь описана як буденна ситуація в житті Сашка, але відчувається думка Довженка-філософа, який вірить, що очищувальна вода змиє увесь бруд з душі українського народу. Або ж утеча лева із зоопарку і перенесення його уявою дитини до берегів Десни. Лев не є чимось химерним, вигаданим. Він дійсно утік, але пізніше був знайденим та убитим звіроловами. Все нібито просто: звір – то й звір, лев – то й лев, але настільки ж легко вбити й дитячу мрію. Подібну символічність можна зустріти у більшості фільмів, але сам глядач вирішує, яке значення йому ближче до душі. Ось тому можна сміливо казати, що Довженко писав не кіносценарії, не повісті (ліричні, історичні або ж які інші), а саме кіноповісті – новий жанр літератури, настільки унікальний, наскільки незвичними є і самі твори Олександра Петровича. Варто сказати, що без Довженка не існувало б таких прекрасних кіноповістей, їх екранізацій та, напевне, й самого українського сучасного кінематографа. Не було б всесвітньо відомої кіностудії у Києві, на території якої щорічно знімають десятки фільмів не лише українські режисери, але й чимало іноземних: росіяни, поляки, німці та інші. Не побачив би ніхто і знаменитого довженківського саду, у якому зібрано сотні кращих представників флори з усього світу. Хто б що не казав, але саме Довженко є творцем сучасного українського кіно. Відомий американський актор і режисер Чарлі Чаплін одного разу сказав: «Слов’янство поки що дало світові у кінематографі одного великого митця, мислителя і поета – Олександра Довженка».