66. Головні чинники, тенденції та риси сучасної української культури.

Основою самовідтворення культури є освіта. Наприкінці XX ст. її зміст, форми суттєво відставали від основних тенденцій розвитку цивілізації, слабо були зорієнтовані на перспективи цього процесу. Гостра потреба кардинальних змін у сфері освіти зумовила проголошення в 1988 р. «Основних напрямів реформи загальноосвітньої і професійної школи». Нової моделі вітчизняної освіти потребувала поява на політичній карті світу незалежної України. У листопаді 1993 р. Кабінет Міністрів затвердив програму «Освіта»

Зміст нової освітньої концепції передбачає:1) перехід до 12-річної системи освіти в середній школі2) зростання в навчальному процесі вміння здобувати інформацію з різних джерел3) посилення практичного й виховного спрямування освіти;4) диференціацію та індивідуалізацію навчання і виховання учнів, створення умов для їх саморозвитку й самовизначення, осмисленого визначення своїх можливостей і життєвих цілей;5) забезпечення безперервності освіти молоді;6) зростання значення в житті загальноосвітньої школи органів громадського самоуправління 7) посилення виховної та організаторської функцій вчителя, стимулювання діалогової форми спілкування з учнями, переходу від авторитарної педагогіки до педагогіки особистісно зорієнтованої, комунікативної.Складовою духовної культури, формою суспільної свідомості є наука, потенціал якої в Україні порівняно високий. Найавторитетнішим науковим центром є Академія наук України, яка у 1994 р. отримала статус національноїПроте негативні тенденції, які загострилися в останні десятиліття XX ст., визначають становище і на початку XXI ст. До них належать:1) постійне зниження витрат на науку у внутрішньому валовому продукті. 2) невпинне падіння рівня наукоємності валового внутрішнього продукту України3) недостатня матеріальна база, обмежений доступ до новітньої наукової інформації. 4) зниження ефективності функціонування наукових установ. 5) внутрішній і зовнішній «відплив умівСуперечливі процеси спостерігаються й у сфері літератури та мистецтва. Українській літературі вже повернено донедавна забуті й заборонені імена. На книжкових полицях з'явилися твори літераторів української діаспори. Ознака сучасності — висока політизація суспільства. Болючі проблеми сьогодення — перегляд, переосмислення та переоцінка пануючих донедавна поглядів; Характерними рисами літературного процесу сьогодення є утвердження світоглядно-естетичного плюралізму; Суттєво впливає на розвиток літературного процесу, на формування наукового потенціалу держави рівень книговидавництва. Характерною особливістю сучасного стану культури є неоднозначність процесів у гуманітарній сфері. Так, домінування плюралізму в духовному розвитку суспільства дає змогу ознайомити широкий загал із шедеврами світової культури, які раніше з ідеологічних причин були недоступними; стимулює творчу активність митців. Але водночас плюралізм відкриває шлях для проникнення в духовну сферу антикультури. Пропагуючи насилля, антигуманність, вона за відсутності стійкого культурного імунітету становить серйозну загрозу для суспільства. Це зумовлює потребу радикальних, але виважених, далекоглядних і продуманих змін.