1.1. Предмет, метод і завдання історії економіки та економічної думки

Історія економіки та економічної думки розвивається на стику трьох напрямів дослідження розвитку людського суспільства:

- історії;

- економічної теорії ;

- конкретної економіки.

Виходячи з цього, в структурі історії економіки та економічної думки виділяють:

1. економічну історію різних країн, регіонів, світу в цілому;

2. історію народного господарства;

3. історію економічної думки.

Описана вище структура пояснює наявність неоднозначного трактування об'єктів дослідження в залежності від сфери, яка аналізується. У загальному розумінні об'єктом вивчення історії економіки та економічної думки є історія зародження, становлення і розвитку економічних процесів, явищ та економічних течій.

Для економічної історії різних регіонів об'єктами виступають економічні причини і наслідки окремих історичних подій, економічна політика держав, класів.

Для історії народного господарства об'єктами є еволюція способів виробництва, історія господарських механізмів, історія галузей господарства, історія окремих економічних процесів (урбанізація, кооперація, індустріалізація тощо), історія економічних інститутів (податки, ціни, фінанси і кредит, заробітна платня).

Для історії економічної думки об'єктами є історія економічної теорії, історія окремих теорій, економічних шкіл та напрямів економічної думки, історія методів економічного аналізу.

Предметом вивчення історії економіки та економічної думки є розвиток господарств, країн Європейської цивілізації та їх наукове відображення в економічній думці.

Завданням історії економіки та економічної думки є формування сучасного економічного мислення та світогляду студентів, забезпечення засвоєння ними знань методів історичного аналізу економічних процесів на методологічних засадах цивілізаційної парадигми розвитку суспільства.

Історія економіки та економічної думки виконує ряд функцій, серед яких:

1. прагматична – що передбачає узагальнення і засвоєння досвіду господарського розвитку;

2. ціннісна – має на меті етичну оцінку методів і результатів перетворень;

3. культурна – передбачає збереження спадкоємності в господарській практиці, знайомство з альтернативними моделями розвитку;

4. фундаментальна – має справу з аналізом і обробкою різноманітної економічної інформації;

5. світоглядна – націлена на формування логіки і стилю економічного мислення.

В процесі дослідження історії економіки та економічної думки використовується ряд методів: історичний, логічний, метод класифікацій, хронологічний, порівняльно-історичний, історичного моделювання, математичної статистики, соціальної психології тощо. Метод, за допомогою якого суспільствознавчі науки вивчають свій предмет, сформувався в результаті тривалої історії і являється загальнофілософським методом пізнання.

Основним методом історії економічних учень є загальний метод пізнання – історичний, діалектичний, матеріалістичний підхід до аналізу економічної теорії. Цей метод є одним з найголовніших досягнень науки.

Діалектичний метод пізнання полягає в просуванні від конкретного до абстрактного і від нього знову до конкретного.

Метод наукової абстракції – метод поглибленого пізнання дійсності. Абстрагування дозволяє виділити найтиповішу, сталу сутність явища, сформулювати категорії й законі науки, що виражають її сутність.

Метод аналізу і синтезу полягає у вивченні спочатку окремих сторін явища, а потім вивчення явища в сукупності його сторін. Цей метод близький до сходження від простого до складного.

У системі методів суттєве місце посідає єдність кількісного і якісного аналізу. Розвиток кількісної сторони явищ призводить до виникнення нової якості.

Всі зазначені елементи методу пізнання зумовлюють й емпіричний (від грец. empeіria – досвід) метод, тобто нагромадження фактів.

І, звичайно ж, з розвитком математики та впровадженням її в економіку все більше використовуються методи математичного аналізу.

Слід звернути увагу на принцип системності аналізу. Він витікає з всього сказаного: істину можна отримати лише у вигляді системного знання.

Емпіричні, статистичні, математичні методи відіграють роль допоміжних інструментів всезагального методу пізнання.

Існує декілька причин, які зумовлюють необхідність вивчення історії економіки та економічної думки в Україні:

по-перше, формування державності та незалежності в Україні обумовлюють необхідність пошуку найбільш оптимального алгоритму історичної дії. Процес пошуку, у свою чергу, передбачає глибоке знання історичного досвіду, нагромадженного людством щодо економічних механізмів та методів державного регулювання економіки, і оцінку можливості його застосування у вітчизняних умовах господарювання;

по-друге, як показує світовий досвід, найефективнішим механізмом для економіки процвітання є ринковий механізм. Проте, серед 10 країн з ринковою економікою дійсно процвітають лише 2 - 3, інші значно відстають. Тобто, сам по собі ринок не є панацеєю. Він надає лише шанс, яким необхідно правильно скористатися. І саме історія економіки та економічної думки, нагромаджуючи досвід, дозволяє з переліку варіантів ринкових моделей обрати одну, найбільш адекватну вітчизняним умовам, модель. Вивчення існуючого досвіду дозволяє оцінити недоліки і переваги різних ринкових важелів і механізмів, максимально скоротити соціальні витрати, оскільки прогрес часто досягається дорогою ціною;

по-третє, знання історії економіки та економічної думки дозволяє діяти більш раціонально й ефективно, не залучаючи величезні маси людей в різного роду експерименти завдяки тому, що формується бачення довгострокових тенденцій економічного розвитку та навик “об'ємного” сприйняття соціальних процесів.

Історія економіки та економічної думки пов'язана з багатьма суспільними науками, перш за все зі всесвітньою історією. Людина, удосконалюючись, пристосовується до умов існування і перетворює їх. Так, відкриття сили пару і електрики, поява телефону і телеграфу тощо, викликали зміни в багатьох сферах людської діяльності. Вони принесли як позитивні, так і негативні результати. Змінилися умови праці, знадобилися нові закони, з'явилися нові економічні проблеми, змінилася етика і мораль, з'явилася безліч нових заходів суспільного контролю.

Зв'язок всесвітньої історії з історією економіки та економічної думки заснований на тому, що обидві вони вивчають явища в процесі їх еволюції, а відмінність полягає у тому, що предмет всесвітньої історії є значно ширшим, тому що вона вивчає зміну цивілізації в цілому, а історія економіки та економічної думки - зміни в економічних процесах, господарській діяльності та розвитку економічної думки та теорії.

Історія економіки та економічної думки пов'язана з економічною теорією. Так, історія економіки та економічної думки базується на історичному методі дослідження, економічна теорія - на логічному. Не дивлячись на це, вони взаємопов'язані, оскільки без теоретичних абстракцій історія економіки та економічної думки позбавляється теоретичної основи. У свою чергу, економічна теорія без історико-економічних узагальнень перетворюється на бездоказову науку.

Історія економіки та економічної думки пов'язана з історією економічних вчень, яка займається вивченням інтерпретацій людською свідомості тих або інших економічних явищ.

Вся решта гуманітарних наук допомагає пояснити хід економічного розвитку, а точніше, окремі його моменти.

Основними джерелами вивчення історії економіки та економічної думки є: пам'ятники матеріальної культури, писемності, закони, ділові, адміністративні і юридичні документи, статистичні довідники.