12.2 К. Маркс та його економічні погляди

В умовах радянської економіки марксизм був основним економічним ученням. Його родоначальниками були німецькі мислителі-революціонери Карл Маркс і Фрідріх Енгельс. Вони спростовують уявлення про заробітну плату як ціну праці.

Основна ідея "Капіталу", який був головною працею К. Маркса, присвячена процесу нагромадження капіталу. Основний задум полягає в тому, щоб показати вплив цього нагромадження на стан класу. За Марксом, концентрація і централізація капіталу приводить до зростання органічного складу капіталу. Це означає повільніше зростання змінної частини капіталу в порівнянні з постійною. Звідси витікає важливий для робочого класу висновок: оскільки попит на робочу силу визначається тільки величиною змінного капіталу, остільки при зростанні органічного складу капіталу потреба капіталу в робочій силі росте повільніше, ніж росте капітал в цілому. Створюється відносно надмірне населення - надмірне в порівнянні з потребою капіталу в робочих руках.

Кульмінацією цього є формулювання К.Марксом загального закону капіталістичного нагромадження. У цьому законі показаний причинний зв'язок між нагромадженням капіталу і положенням робочих. На основі цього закону Маркс виводить капіталістичний закон народонаселення. Тут же дається критика мальтузіанству.

Підводячи підсумок проведеному аналізу капіталізму, К.Маркс формулює основну його суперечність. Вона полягає в суперечності між суспільним характером виробництва і приватнокапиталістичною формою його привласнення. У результаті, за Марксом, в надрах капіталізму дозрівають суб'єктивні і об'єктивні умови його загибелі. Могильником капіталізму є робочий клас. У цьому бачиться його історична місія. 2-й том "Капіталу" присвячений дослідженню процесу обігу капіталу. На відміну від своїх попередників К.Маркс по-новому поставив і вирішив питання про обіг капіталу. А.Сміт і Д.Рікардо ототожнювали капітал із засобами виробництва. Вони обіг капіталу зводили до простого переміщення засобів виробництва. Маркс же визначив капітал як вираз виробничих відносин між класами і вперше в економічній науці показав обіг капіталу як зміну виразів цих класових відносин.

Меркантилісти звели кругообіг капіталу до грошової його форми. Фізіократи, А.Сміт і Д.Рікардо розглядали кругообіг капіталу в продуктивній формі. Маркс же виходить з єдності всіх трьох форм капіталу - грошової, продуктивної і товарної, розглядаючи їх кругообіг і досліджуючи різні стадії, через які проходить капітал в своєму русі.

За Марксом, капітал проходить в своєму русі три стадії. На першій стадії гроші перетворюються на елементи продуктивного капіталу - засоби виробництва і робочу силу. На другій стадії здійснюється процес виробництва. Створюється новий товар. На третій стадії відбувається реалізація товару. Він перетворюється на гроші.

Відповідно цим трьом стадіям капітал по черзі виступає в грошовій, продуктивній і товарній формі. Він не тільки послідовно приймає ці різні форми, але і в кожен даний момент знаходиться одночасно у всіх трьох формах.

Капітал, який представляє єдність одночасного кругообігу грошового, продуктивного і товарного капіталу, Маркс назвав промисловим капіталом.

У другому розділі „Капіталу” досліджується теж рух капіталу, але вже з боку часу - швидкість обороту і її вплив на величину додаткової вартості. У цьому ж розділі Маркс заглиблює вчення про основний і обіговий капітал.

Попередники Маркса в основу поділу капіталу на основний і обіговий поклали довговічність кожної частини капіталу. Для Маркса ж початковим пунктом цього поділу є подвійний характер праці. Він дозволяє зрозуміти процес перенесення вартості з засобів виробництва на продукт праці.

Третій том "Капіталу" присвячений процесу капіталістичного виробництва, узятого в цілому, тобто в єдності виробництва і обігу. У ньому розкриваються поверхневі явища капіталістичної дійсності. При наближенні до поверхні явищ абстрактні категорії приймають перетворену форму.

Так, додаткова вартість виступає в перетвореній формі прибутку, а норма додаткової вартості виступає в перетвореній формі норми прибутку.

Наступний ступінь конкретизації - це перетворення прибутку в середній прибуток. Остання є результат перерозподілу прибутку між різними галузями виробництва. Утворення середнього прибутку перетворює вартість в ціну виробництва. Остання включає витрати виробництва і середній прибуток. Таким шляхом Марксом вирішується протиріччя між законом вартості і фактом отримання рівного прибутку на рівновеликий капітал.

Тут же Маркс формулює закон тенденції норми прибутку до пониження. Цей закон витікає із зростання органічної структури капіталу. Останнє у вартісному виразі представлено як відношення постійного капіталу до змінного. При зростанні капіталу частка змінного капіталу, що створює додаткову вартість, відносно скорочується. Це веде до скорочення норми додаткової вартості, отже, до скорочення норми прибутку.

У наступних розділах Маркс досліджує процес розподілу прибутку між різними капіталістами і ті конкретні форми, в яких прибуток в результаті цього процесу виступає. За Марксом, додаткова вартість виступає в чотирьох конкретних формах: а) підприємницького доходу; б) торгового прибутку; у) відсотку; г) ренти.

Маркс особливо підкреслює, що виробничі відносини, тобто використання найманих робочих, абсолютно приховані. Відсоток виступає як плід капіталу-власності, що відокремився від капіталу-функції.

Підприємницький дохід виступає на поверхні як "плата за працю" підприємця. За зовнішньою протилежністю відсотка і підприємницького доходу ховається одне і те ж джерело - додаткова вартість.

Аналіз конкретних форм додаткової вартості закінчується аналізом ренти. Основою марксовой теорії ренти є вчення про вартість і ціни виробництва. Цю основу він застосував і до сільського господарства. Д.Рікардо досліджував тільки диференціальну ренту. К.Маркс дав вчення про абсолютну ренту. Він показав, що і гірші ділянки приносять їх власникові ренту. Причиною абсолютної ренти є приватна власність на землю. В результаті сільськогосподарські продукти продаються за їх вартістю. Різниця між їх вартістю і суспільною ціною виробництва утворює абсолютну земельну ренту.

Марксів аналіз ренти, по-перше, розкрив особливості розвитку капіталізму в сільському господарстві, по-друге, виявив причини його відставання від промисловості і, по-третє, створив теоретичну основу для аграрної програми соціалістичної партії - вимога націоналізації землі.

Завершальний том "Капіталу" як би підводить підсумок всьому дослідженню. Він знов підкреслює основну межу своєї методології - за відносинами речей розкрити відношення людей.