logo
Дмитриченко Л

5.1 Великі географічні відкриття і первісне нагромадження капіталу

У XVI-XVII столітті відбувається розпад феодального ладу у ряді європейських країн, на зміну якому приходять капіталістичні відносини. За словами К. Маркса «саме розпад першого звільнив елементи останнього».

Зміни торкнулися усіх сторін суспільного життя країн Західної Європи, а саме:

Особливу роль в розвитку капіталізму відіграли Великі географічні відкриття. Вони були зорієнтовані на відкриття нових торгових шляхів, а в результаті були відкриті раніше невідомі країни і континенти, встановлені економічні зв'язки між Європою й іншими континентами.

Існує ряд чинників, що сприяли Великим географічним відкриттям:

– ускладнення в торгівлі між Сходом і Європою. Це пов'язано із захопленням традиційних шляхів турками через Близький Схід, арабами через Північну Африку, татаро-монголами через Русь. В результаті, поширюється грабіж і посередництво в торгівлі, що сприяє підвищенню цін на товари і робить їх менш привабливими. Виникає об'єктивна потреба пошуку нових торгових шляхів з метою позбавлення від такого роду посередництва.

– гостра нестача обігових коштів (яка виникла у другій половині XV століття). До основних причин, що зумовили нестачу золота і срібла як обігових коштів, належать:

• по-перше, зміни в торгівлі, які сприяли перекачуванню золота на схід;

• по-друге, виснаження срібних копалень Німеччини та Іспанії саме в той час, коли зростають обсяги торгівлі та починає розвиватися промисловість;

• по-третє, поява нового класу – буржуазії (раніше їх називали підприємцями), які прагнули збагачення і нагромадження багатства, що в результаті спричинило «жадання золота» – найважливішу економічну проблему, яка штовхнула на пошук найкоротшого шляху до «багатств» Сходу;

– політичний чинник. Сутність його полягає в тому, що тільки могутні монархії здатні були фінансувати пошукові експедиції (в основному Іспанія, Португалія);

– науково-технічний прогрес. Це чинник прикладного характеру. До найважливіших технічних досягнень того часу належать: успіхи в кораблебудуванні, які пов'язані не тільки із створенням каравел (XV ст.), але і з успіхами в навігації (удосконалення компаса, що, у свою чергу, надало можливості створення точних морських карт). Що стосується наукових досягнень, то наприкінці XV століття в Європі зароджуються античні уявлення про кулястість Землі, що обумовлює можливість трансатлантичного плавання. По суті, саме цією подорожжю завершився перший етап Великих географічних відкриттів.

З вищевикладеного очевидно, що метою Великих географічних відкриттів була військово-економічна експансія, а не науково-пізнавальні дослідження.

Великі географічні відкриття мали такі економічні наслідки:

  1. сформувався світовий ринок:

а) розширилася територіальна сфера торгівлі – вона охопила всі континенти, тобто стала міжнародною;

б) розширився асортимент товарів – Європа познайомилася з невідомою їй до того часу картоплею, соняшником, кукурудзою, тютюном, какао, ваніллю, ананасами тощо;

в) змінився характер світової торгівлі – вона стала конкурентною, спекулятивною, почалася боротьба за ринки збуту продукції, прикладом чого можна вважати суперництво голландської і британської ост-індийскої компаній;

  1. грошові кошти, отримані від підвищення цін, зосередилися в основному у купців і були головним джерелом створення мануфактур;

  2. сформувалися перші колоніальні імперії, які належали найбагатшим країнам того часу - Іспанії, Португалії, Англії.

В період пізнього феодалізму почався процес формування і становлення світової індустрії. Перехід до капіталізму супроводжувався вдосконаленням засобів виробництва, розвитком промисловості і торгівлі. До переліку головних нововведень і винаходів того часу належать: удосконалення вітряного і водного двигуна, винахід парового двигуна, розробка насосів і підйомників, рухомого металевого шрифту тощо. Наявність таких винаходів диктувала необхідність переходу від дрібного до великого виробництва, а це вимагало наявності капіталу.

Тому, на першому етапі відбувається формування ринково-індустріального світового господарства і первісне нагромадження капіталу (ПНК).

Класично, первісне нагромадження капіталу – це історичний процес відокремлення безпосереднього виробника від засобів виробництва, тобто насильницьке позбавлення дрібного виробника (селянина, ремісника) його приватної власності і затвердження великої власності.

Первісне нагромадження капіталу здійснювалося різними методами, серед яких:

1 – насильницьке вилучення засобів праці у ремісників;

2 – обгороджування (усунення селянства з землі);

3 – формування системи колоній;

4 – впровадження системи державного боргу - уряд для забезпечення своїх витрат (на воєнні дії, утримання армії, королівського двору тощо) бере позики у купецтва під високі відсотки. Ця система є прародителькою облігацій внутрішньої державної позики;

5 – використання протекційних мит (держава за певні послуги звільняла окремих підприємців від податків, зборів та митних платежів, що якоюсь мірою схоже на пільгове оподаткування). Що стосується доходів від колоній, то до них належать:

Результатом процесу первісного нагромадження капіталу стало прискорення промислового розвитку. Його сутність полягає у створенні перших промислових підприємств, під назвою „мануфактура”, які мають ринкову орієнтацію.

Мануфактура – це підприємство, на якому ще використовується ручна праця, але вже присутній її розподіл по операціях, завдяки чому підвищується продуктивність, ефективність і прибутковість.

Історично, поява мануфактури була обумовлена тим, що ремесло не мало можливості задовольнити постійно зростаючий ринковий попит, в першу чергу, на тканини. Саме тому, перші мануфактурні підприємства виникають в бавовняній, полотняній, льняній виробництвах. Для створення мануфактури були необхідні:

– початковий (стартовий) капітал;

– економічно і юридично вільна робоча сила.

Що стосується початкового (стартового) капіталу, то його нагромадження спочатку відбувалося у руках купців, які з часом і стали першим прошарком промисловців, тобто власниками перших мануфактур. Таким чином, в основі промислового капіталу знаходився торговий капітал. Економічно і юридично вільна робоча сила в цей час з'являлася, перш за все, в містах Західної Європи, де процеси розпаду феодального способу виробництва почалися раніше, ніж в Східній Європі.

Особливе становище спостерігалося у Великій Британії (Англії). Завдяки процесам «обгороджування», тобто усунення селянства з землі феодалами задля збільшення поголів'я овець на цих землях – найбільш прибуткової галузі сільського господарства того часу, - утворилася вільна робоча сила.

Мануфактура існувала в трьох формах:

1 – централізована (на практиці така мануфактура організовувалася у формі майстерень);

2 - розсіяна (створювалася на базі домашніх промислів та індивідуальної праці в домашніх умовах);

3 – змішана (поєднувала елементи першої і другої форми мануфактури).

Отже, централізована мануфактура з'явилася в галузях промисловості, найбільш наближених до споживчого ринку: спочатку, в текстильній, а пізніше – в гірничодобувній, металургійній, суднобудівельній та інших галузях важкої промисловості. Першими країнами, в яких почався процес розвитку мануфактурної промисловості в XVI - XVII столітті, були Іспанія, Голландія, Італія, Англія.

Природно, що поява мануфактур сприяла зміні класової структури суспільства, а точніше започаткувала появу двох принципово нових прошарків суспільства: підприємців і найманих робітників. Підприємці – капіталісти (за термінологією марксизму), наймані робочі – пролетарії. Марксистська теорія визначала їх відносини як антагоністичну (непримиренну) боротьбу. Приклад індустріально розвинених країн світу доводить, що ці відносини можна гармонізувати за умови різних компромісів. Адже високий рівень життя найманих робітників є основою продуктивної та ефективної праці, а, отже, і високого рівня розвитку суспільства в цілому.