Мистецтво театру.

Театр – (грецьке theatron - місце, призначене для видовища, згодом саме видовище) - вид мистецтва, що відображає дійсність у художніх сценічних засобах і образах.

Театр - мистецтво синтетичне, поєднує драматургію, творчість актора ( французьке akteur - виконавець ролі ), режисера ( французький – керуючий), музику, живопис, архітектуру, танці, спів. Сценічна гра є імітацією форм життя, а не їх прямим відтворенням.

Театральне мистецтво – самобутня ділянка культури кожного народу. Виникнення театру пов’язане з народною творчістю, трудовими та релігійними обрядами, іграми.

Розвиток театру:

1. Первісні обряди: маска, татуїровка, імітація голосу, поведінки звірів, танець.

2. Античність: театральні видовища, дійства.

3. Формування професійних театрів.

Витоки українського театру сягають давніх народних землеробських свят і обрядів. Обрядові дії (хорове виконання, ігри, танці) ґрунтувались на комплексі ідей магічного характеру. Слово, рух, мелодія, драматична дія, пантоміміка становили органічну цілісність. Ранні види театрального мистецтва слугували

джерелом для створення вертепу, шкільного театру на Україні. Були першими сходинками від кріпацького театру до утворення театру М.Кропивницького, І. Карпенка-Карого, І. Квітки-Основ’яненка, М. Старицького, Л. Курбаса, М. Куліша, І. Микитенка, І. Кочерги. Для того, щоб відтворити життя людини в сценічному плані, теат свої дії прямує двома шляхами :

- ілюзія - ілюзований театр;

- театралізована модель дійсності.

Ілюзований театр досяг вершини у художньому напрямі реалізму, де форми життя майже зберігаються з формами сценічної дії. Класичним прикладом була творчість Московського Художнього Театру МХАТ під керівництвом: В.І. Немировича - Данченко, К.С, Станіславського (метод моделювання реального життя в театрі ). Умовність сценічного мистецтва, його ігрова природа не приховується, а навпаки - підкреслюється. Така форма театру існувала давно, була первинною під час переростання релігійного обряду в мистецтво театру. Бертольд Брехт - висунув теорію епічного театру. Його п’єси "Кавказьке крейдяне коло", "Добра людина з Сезуана".