Архітектура.

Архітектура - (гр. – зодчий, будівник).

Архітектура має важливе місце в мистецтві, як складова основа всіх видів мистецтва, зокрема живопису, скульптури, декоритивно-прикладної творчості.

Архітектура - мистецтво творення (проектування і будівництва) будівель і споруд, які задовільняють і відповідають потребам людини. М.Ломоносов, виділяючи особливості архітектури, писав, що архітектурне мистецтво є зручне для помешкання, прекрасне для зору, а в часі стійке надійне, тверде.

Завдяки архітектурі виникає складова частина природи-матеріальне середовище, яке створене працею людини, в якому проходить життя людини. Для архітектури важлива ансамблевість, тобто, щоб будова вписувалась в естетичний (природний) та міський пейзаж. Архітектура об'єднує в комплексі інженерну, художню, будівничу справу.

Архітектура - це велика камінна симфонія, могутнє створіння людини, народу, во ім'я духовно-культурного, морального розквіту, для покращення життя людини.

За призначенням архітектура поділяється на основні типи: житлову, суспільно-громадську, культову: (культові будівлі – собори, церкви, монастирі; культурно-освітні споруди – бібліотеки, музеї, навчальні корпуси; видовищні – театри, кінотеатри, цирк, концертні зали; адміністративні).

Складовою архітектури є садово-паркове мистецтво (оформлення парків, скверів, бульварів).

Сукупність функціональних, конструктивних та художніх рис архітектури становить архітектурний стиль, зумовлений соціальним ладом суспільним та естетичними ідеалами, рівнем будівельної техніки. Конструкції, форма і простір, пропорції і ритм, світло і колір утворюють єдність характерних ознак розвитку архітектури – стиль. Стиль архітектури – це зовнішня форма, художній образ уявлень і відтворень певної епохи у архітектурі.