Мистецтво кіно і телебачення.

Мистецтво кіно і телебачення виникло та технічній базі й об’єднало в собі просторові та часові види мистецтва: художнє, документальне, мультиплікаційне та науково-популярне. Мистецтво кіно, яке започаткувалося відкриттям фотографії та кінескопа Едісона і виросло в індустрію розваги, ідеологізації мистецтва бізнесу, дало світу таких геніальних творців вітчизняного кіномистецтва як О. Довженко, І. Савченко, І. Кавалерідзе, В. Іллєнко, А. Тарновський, С. Параджанов, І. Миколайчук.

Новий крок у мистецтві зробило телебачення як засіб інформаційний та засіб масової культури.

Винахідниками кіно вважають братів Люм’єрів, які в 1895 р. показали в Парижі “фотографії , що рухаються” та продемонстрували документальний фільм - хроніку “Прибуття потягу”.

Кіно - це просторово - часове мистецтво, яке включає в себе пластичне відтворення реальних подій за допомогою таких виражальних засобів як кінозображення і монтаж. В кіно історично склалися такі жанри: фільми ігрові, тобто художні, хронікально-документальні, науково-популярні, мультиплікація.

Мистецтво створення художнього кіно є складним. Це мистецтво синтетичне, тому що при створенні фільму використовується література, музика і пісні, образотворче мистецтво, використовується архітектура чи дикорації, ведеться підбір акторів, сцинаристів, режисерів, операторів, художників і загалом людей різних професій.

На початку XX ст. кінематограф перебував ще під впливом театру, кінофільм був пантомімою, знятою на плівку. Першою зіркою у німому кіно став Макс Ліндер. В Америці створюється голівудська кінофабрика, зіркою світового кіно в жанрі комедії став Чарлі Чаплін, “Малюк”, ”Золота лихоманка”, “Цирк”. Перший у світі повнометражний анімаційний фільм був знятий у Німеччині Лоттою Лангер і називався “Пригоди принца Ахмеда”. Фільм Режисера Роберта Віна “Кабінет доктора Калігарі” став законодавцем кінематографічної моди, найвідоміший фільм епохи експресіонізму, безумовно класикою. В ці роки заявив про себе в кіно французький авангардизм, а двоє іспанських сюрреалістів – Сальвадор Далі і Луіс Бунюель створили два знаменитих фільми “Андолузький собака” і “Золотий вік”. В Російському кіно і СРСР відомими були фільми “Броненосець “Потьомкін”, “Іван Грозний”, “Олександр Невський”, “Страйк” режисера С. Ейзенштейна. Вважається що кінематограф України почав утверджувати себе як справжнє мистецтво тільки у 1927 році, коли на екрани вийшли фільми Олександра Довженка “Звенигора”, “Два дні”, “Земля”. В 60-ті роки зростає увага до приватних проблем людини, до її права на особисте життя. На Одеській кіностудії режисер Кіра Муратова створила фільми, в яких показала драму буднів “Короткі зустрічі”, “Довгі проводи”, “Три історії”. Тепер українськмй кінематограф держава не фінансує і кіноринок України заповнили третьосортні американські фільми і фільми російського кінопрокату. Український кінематограф знаходиться на стадії другого народження.

Документальне кіно формується на реальних фактах. Автор відбирає факти, осмислює їх і лише тоді формується жанр документального кіно: хроніка, розповідь, публіцистика. Засновником радянського кінематографу був Дзіг Вєтров (1895-1954), пройшовши шлях від кінохроніки до кінопубліцистики ( “Шоста частина світу”, “Симфонія Донбасу“-1926 р. ). Формування радянського історико-документального фільму пов’язане з ім’ям Есфіри Шуб (1894-19959), ( “Падіння династії Романових”- 1927 р., “Росія Миколи II і Лев Толстой”-1928 р.).

Документальні стрічки 30-х р.р. створювалися студіями на колесах - “документальні” кінопотяги, в яких йшлося про перші п’ятирічки та нові відкриття ( “Челюскін”-1934 р., “День нового світу”-1940 р. режисерів Я. М. Посільського та Р. Л. Кармена. Фронтові фільми і кіновипуски ввійшли в літопис нашої історії ( “Битва за нашу Радянську Україну”-1943 р., “Перемога на Правобережній Україні”-1945 р., режисер А. П. Довженко.

Сьогодні документальне кіно стало основою популярних кіно- і телепрограм.

Науково-популярне кіно служить популяризації науки, поширенню знань, вихованню наукового світогляду. Такі фільми розповідають про історію науки, наукових відкриттях, про життя відомих вчених та винахідниках, про наукові методи організації виробництва, про екологію та охорону природи, про тваринний і ростинний світ, про творчість видантих діячів мистецтва і культури. Актуальність кіно полягає в тому, що багато таких фільмів можна використовувати і в навчальному процесі, вводячи в навчальні програми чи розробки тем.

Мультиплікація – “множення зображень” – швидка зміна великої кількості статичних малюнків. Вперше метод покадрової зйомки малюнків втілив в 1907 р. французький художник-карикатурист Еміль Коль (1875-1938). Пізніше заснували лялькову мультиплікацію. В сучасній мультиплікації створюються фільми як для дитячої аудиторії так і для дорослої.

Телебачення – одне з самих молодих мистецтв.

Слово “телебачення” – (від гр. tele-далеко та лат. visio-бачення ). Електронну трубку першим в світі винайшов професор Петербургського технологічного інституту Б. Л. Розінг у 1907 р., а публічно продемонстрував експеримент передачі зображення на відстані в 1911 р.

В 30-ті роки відкрились телевізійні центри в СРСР, США, Франції, Германії, Англії.

В Україні одними із перших були відкриті телевізійні студії в Києві, Львові, Харкові. Сьогодні вони працюють в кожному обласному центрі.

Особливості телебачення:

- доступний і поширений засіб інформації;

- є засобом формування суспільної думки;

- засіб масової просвіти;

- засіб трансляції програм, концертів, подій в країні і світі і т. д. в різних

формах: прямий ефір, бесіда, репортаж, телешоу, телеконкурс,

телепрограма, телефільм і т. д.;

- є засобом перегляду програм для різної вікової категорії.