Модуль №2 Тема №1 Культура в умовах родоплемінного ладу. План

1. Зміст і особливості культури родоплемінного ладу.

2. Ранні форми релігії: тотемізм, фетишизм, магія, анімізм.

3. Трипільська культура.

Зміст і особливості культури родопленінного ладу.

Першою формою людського співжиття було первісне суспільство. Первісне суспільство було найтривалішим в історії людства.За найновішими даними воно виникло на Землі понад 2 млн. років тому й існувало в окремих районах до 5 – 4 тис. років до н. е. В сучасній науці існує декілька періодизацій первісного суспільства: загальна (історична), археологічна, атропологічна та ін. Найважливішою з них є археологічна, в основу якої покладено відмінності в матеріалі й техніці виготовлення знарядь праці, тобто, розподіл історії на три віки: кам’яний, бронзовий, залізний. Археологічна периодизація дає змогу скласти загальну периодизацію вивчення культури первісного суспільства: становлення первісного суспільства, розквіт первісного суспільства, розклад первісного суспільства. У період становлення первісногосуспільства виникають початкові форми його організації, починає зароджуватись матеріальна і духовна культура. Початкова форма організації первісного суспільства називається первісним людським стадом, або праобщиною. Основою життя найдавніших людей були такі дві галузі господарства, як збирання і полювання, але саме мисливство було прогресивною галуззю госполарства, визначало розвиток великих людських колективів, змушувала членів праобщин дедалі тісніше згуртовуватись в трудовому процесі. З епохою праобщин пов’язано винекнення перших знарядь праці (рубила, гостроконечники, скрібла ). Ручне рубило застосовували для викопування коріння, розбирання туш вбитих тварин. Величезну роль у житті первісної людини відіграв вогонь, який давав тепло, використовувався для приготування їжі, вогонь вживали при загінному полюванні, для відстрашування хижаків, випалювання робочих частин знарядь. Жилтом для первісних людей слугували печери, але знайдено й кілька поселень з житлами, що збудовані. З розвитком матеріальної культури, знарядь праці, зростанням значення колективної праці розвивались елементи духовної культури, зокрема мислення та мова. Виникають ранні форми релігії, ідеологічні уявлення, з’являються елементи релігії та мистецтва. Поява людини сучасного вигляду була тісно пов’язана з великим стрибком у розвитку продуктивної діяльності під час переходу від раннього до пізнього палеоліту. Піднесення продуктивних сил виявилося, насамперед, у виникненні нової техніки обробки каменю. Ця техніка давала змогу створювати нові спеціалізовані знаряддя – скребла, різці, вістря з натупленим краєм, ножі, гострі та легкі наконечники списів. Багато кам’яних знарядь пізнього палеоліту були вже з дерев’яними та кістяними ручками. Поряд з каменем широко вживалися кістка та ріг, з яких виготовляли шила, голки, наконечники мотиг, списів. Зростання технічної озброєннності людини в її боротьбі з природою створило умови для існування відносно сталих господарських колективів. На відміну від праобщини рід був уже цілком сформованим людським суспільством. Зачатки первісного колективізму, тісне співробітництво і згуртованість членів досягли у ньому найвищого розвитку. Визнання родових зв’язків набуло суспільного значення, стало ніби основною ознакоюнового виробничого колективу – родової общини, яка прийшла на зміну людському стаду. Як єдина община в розвитку первіснообщинного ладу родова община пройшла довгий шлях історичного розвитку. Важливим рубежем, що його подолали первісні люди , був перехід від привласнення готових продуктів природи до його виробництва, тобто від привласнюючого господарства до виробляючого. Це дає підставу розрізняти ранньородову общину мисливців, збирачів, рибалок і пізньородову общину землеробів - скотарів. Доба ранньородової общини позначилася помітними успіхами в розвитку мови, основ раціональних знань, мистецтва. Основою виробничих відносин первісного ладу була суспільна вла­сність на засоби виробництва, яка існувала в нерозвиненому вигляді. Фактично вона була общинною, груповою власністю. Для того періоду характерні колективна праця і найпростіша кооперація, що ґрунтувалися не на поділі праці, а на об'єднанні зусиль колективу людей при добуванні засобів для життя. За цих умов праця окремої особи виступала як сус­пільна. Слід зазначити, що основна мета її полягала не в задоволенні потреб окремих членів общини, а в забезпеченні умов існування общини в цілому. Відсутність додаткового продукту не створювала матеріаль­них умов для експлуатації людини людиною Джерелом знань первісної людини була її трудова діяльність, узагальнювались і систематизувались спостереження. Людина опанувала найпростіші способи лікування переломів, вивихів, ран, зміїних укусів, наривів, інших захворювань. Виникають лічба, вимірювання відстаней обчислення часу, великі відстані вимірюються днями шляху, менші – польотом стріли або списа, ще менші довжиною конкретних предметів, найчастіше різних частин людського тіла: ступні, ліктя, пальця.

Складовою первісного суспільства, його культури є релігія. Археологічні знахідки свідчать, що первісні форми релігії були такими ж примітивними, як і людина та суспільство того часу. Первісні форми релігійних уявлень були породжені уособленням. Всі явища і предмети людина вважала живими особами, що діють свідомо, подібно до самої людини.