11.3. Створення та діяльність міжнародних туристичних організацій у другій половині XX століття
Після Другої світової війни ООН прийняла низку документів про політичні та громадянські права людей. Серед них і право кожного на відпочинок і свободу переміщення, що було дуже важливо для розвитку міжнародного туризму на цивілізованому рівні.
Зараз регулюють розвиток туризму на міжнародному рівні близько двохсот міжнародних туристичних організацій.
У 1947 р. більшість міжнародних туристичних організацій, які функціонували в першій половині XX ст., були ліквідовані, і на їх основі створено одну — Міжнародний союз офіційних туристичних організацій (МСОТО). Союз став видавати міжнародний календар, де розміщувалась інформація про визначні дати туристичних подій. Раз на два місяці почав виходити журнал „Всесвітній турист”. З'явилось також спільне з ЮНЕСКО видання – довідник „Подорож за кордон – прикордонні формальності”. МСОТО створив велику бібліотеку, де зібрані видання, що стосуються міжнародного туризму, регулярно видавались бібліографічні збірки.
У 1946 р. було створено ЮНЕСКО як міждержавну організацію, що займалась питаннями освіти, науки і культури. Саме силами ЮНЕСКО в 1950-і роки була розроблена програма розвитку туризму ЕКОСОС, спрямована на перетворення туризму на галузь економіки, яка розвивається найбільш швидко.
У другій половині XX ст. було створено низку науково-дослідних і навчальних закладів з питань туризму. Зокрема, у 1951 р. «під високим протегуванням принца» у Монако була створена Міжнародна академія з туризму. Своєю головною метою академія обрала визначення і вивчення понятійного апарату туризму і переклад його на інші мови світу. Перше французьке видання туристичного словника було здійснено силами Академії у 1953 р., пізніше вийшли аналогічні видання англійською, німецькою, іспанською та італійською мовами.
У 1954 р. з метою популяризації туризму була створена Міжнародна федерація журналістів і письменників з питань туризму, її засновниками були представники 20 країн.
В 1954 р. в Нью-Йорку відбулася Міжнародна конференція з митних питань, де були розроблені Конвенція про митні пільги для туристів, Додатковий протокол до Конвенції щодо ввозу рекламних туристичних документів і матеріалів.
В 1963 р. в Римі відбулась перша Всесвітня конференція з проблем туризму, на якій були представлені 87 держав. Основна робота на конференції була проведена в комітеті з питань формальностей і в комітеті з розвитку туризму. Офіційно прийнято визначення понять: «турист», «екскурсант», «тимчасовий відвідувач», що зіграло позитивну роль у розвитку статистики туризму. Розглядались питання щодо подальшої уніфікації та спрощення митних формальностей, а також лібералізації питань стосовно ввозу-вивозу валюти, сума якої в день на одного туриста не повинна бути меншою 500 дол. США.
В 1975 р. ліквідовано МСОТО і створено Всесвітню туристичну організацію (ВТО), до складу якої на початку XXI ст. входило більше 120 держав. Генеральна асамблея ООН визнала за ВТО статус міжнародної організації, яка координує розвиток міжнародного туризму. Штаб-квартира ВТО знаходилася в Мадриді.
Статут ВТО було прийнято 27 вересня 1975 р., а з 1980 року ця дата відзначається як Всесвітній день туризму.
Згідно статуту ВТО, її основними цілями є:
-
стимулювання розвитку туризму як засобу росту економічних показників;
-
розвиток туризму як чинника миру та взаємного співробітництва між країнами;
-
реалізація посередництвом туризму прав людини на відпочинок і свободу пересування незалежно від раси, статі, мови та релігії;
-
зосередження уваги на країнах, що розвиваються, в сфері туризму;
-
проведення науково-дослідної роботи в сфері туризму.
ВТО прийняла ряд важливих для туризму декларацій, серед яких:
-
Манільська декларація «Про туризм у світі» (Філіппіни 1980 р.);
-
«Документ Акапулько» (Мексика, 1982р.);
-
«Хартія туризму» і «Кодекс туриста» (Софія, Болгарія, 1985 р.);
-
Гаазька «Декларація про туризм» (Голландія, 1989 р.).
Між сесіями, які ВТО скликає двічі на рік, працює Виконавча рада генеральної асамблеї, яка призначає Генерального секретаря ВТО. Офіційними мовами ВТО є англійська, французька, іспанська і російська.
У структурі ВТО працюють 6 регіональних комісій: для Європи, Африки, Америки, Південної Азії, Близького Сходу і регіону Тихого океану.
Функціонує вищий навчальний центр з туризму в Мексиці. При ВТО створено декілька фондів для підтримки розвитку індустрії туризму в різних країнах. Серед неурядових спеціалізованих організацій з міжнародного туризму:
-
Міжнародна асоціація по соціальному туризму і відпочинку трудящих, створена в 1968 р.;
-
Міжнародна асоціація наукових експертів з питань туризму; створена в 1951 р. з метою об'єднання провідних навчальних, наукових, проектних організацій і закладів світу, що займаються проблемами туризму та здійснюють консультації для туристичних підприємств, об'єднань, фірм у галузях менеджменту і маркетингу;
-
Всесвітня асоціація туристичних агентств, яка об'єднує більше 250 туристичних агентств і відноситься до категорії міжнародних комерційних організацій;
-
Міжнародне бюро соціального туризму, створене в 1936р., об'єднало організації вільних профспілок, сприяє участі в міжнародному туризмі широких верств населення;
-
Міжнародна федерація курортної справи; створена у 1958 р. власниками курортів; її мета – вирішення соціальних проблем курортної справи, вдосконалення методів експлуатації курортних ресурсів;
-
Бюро подорожей міжнародного союзу студентів; створене в 1960 р., сприяє організації міжнародних подорожей студентів, володіє студентськими гуртожитками типу «Ювентус», «Юніор», реалізує міжнародні студентські квитки, які дають право на знижки;
-
Міжнародне бюро туризму і подорожей молоді; створене в 1961 р., до нього входять 50 країн. Бюро сприяє активізації міжнародного студентського туризму.
Поряд з міжнародними організаціями існують численні національні та регіональні організації, основним завданням яких є сприяння розвиткові міжнародного туризму.
Питаннями туризму епізодично займаються, паралельно зі спеціалізованими організаціями, впливові міжнародні організації: ЕКОСОР (Екологічна і соціальні рада), МОП (Міжнародна організація праці), ІКАО (Міжнародна організація цивільної авіації), ЮНЕСКО.
У 1994 р. в м. Осака (Японія) відбулася Всесвітня конференція міністрів з туризму, яка прийняла Декларацію туризму, а в 1996 р. на о. Балі в Декларації з питань туризму були намічені подальші шляхи реалізації програми ВТО і ЮНЕСКО в галузі туризму. Згідно з цими документами засновано «Університет туризму на благо світу», з метою розвитку співробітництва між університетами Ізраїлю, Марокко і Тунісу через супутниковий зв'язок.
У жовтні 1999 р. Генеральна асамблея ВТО прийняла «Глобальний етичний кодекс туризму», в якому рекомендовано «заохочувати впровадження в усі освітні програми спецкурсу про цінність туристичного обміну...».
Таким чином, міжнародні туристичні організації відрізняються за статусом, цілями, задачами та формами організації. Але всі вони спрямовують свою діяльність на підтримку інтересів туристичних компаній, на формування певної політики у відносинах з урядовими туристичними організаціями, готельними, транспортними, страховими та іншими компаніями та об'єднаннями; попереджують і вирішують конфлікти в туристичній діяльності; сприяють розвитку міжнародного туризму та залученню до нього населення різних країн.
- Isbn 966-542-268-5 © „Альтерпрес
- Передмова
- 1.2. Основні чинники виникнення подорожей і туризму
- 1.3. Історичні етапи розвитку туризму
- 2.2. Розвиток мореплавства в стародавній Фінікії
- 2.3. Подорожі стародавніх греків
- 2.4. Подорожі в стародавньому Римі
- 2.5. Розвиток інфраструктури для подорожуючих і традиції гостинності в стародавньому світі
- 2.6. Загальні риси подорожей в античному світі. Значення мандрівництва у формуванні тогочасного світогляду
- 3.1. Соціально-економічна характеристика розвитку і види подорожей в епоху Середньовіччя
- 3.2. Розвиток мореплавства в vіі-хv ст. В Арабському світі
- 3.3. Подорожі вікінгів у vііі-хіі століттях
- 3.4. Розвиток інфраструктури для подорожуючих в епоху Середньовіччя
- 80 % Руських студентів походили з великих міст і, як правило, з сімей ремісників.
- 3.5. Традиції гостинності та розвиток подорожей на Русі в х-ху століттях
- 4.1. Соціально-економічна характеристика та чинники розвитку подорожей в епоху Відродження
- 4.3. Подорожі в Росії в хv-хvіі століттях
- 4.4. Нові складові у сфері гостинності в хv-хvі століттях
- 4.5. Основні види та значення подорожей в хv-хvі століттях
- 5.1. Основні чинники появи туризму в епоху Просвітництва
- 5.2 Подорожі та географічні відкриття XVII – XVIII століть
- 28 Лютого 1697 р. П. А. Толстой виїхав із Дорогомилової слободи (Москва) і почав свою тривалу подорож, яка завершилась 27 січня 1699 року.
- 5.3. Поява туризму та розвиток системи гостинності в XVII—XVIII століттях
- 5.4. Основні види та значення подорожей в епоху Просвітництва
- 5.5. Українські землі в туристичній картографії XVII століття
- 6.1. Основні чинники та напрямки розвитку туризму і системи гостинності в світі в XIX — першій половині XX століття
- 6.2. Туристична діяльність Томаса Кука
- 6.3. Створення перших туристичних об'єднань і міжнародних організацій
- 7.1. Політичні та соціально-економічні чинники розвитку туристично-екскурсійної справи в Російській імперії у XVIII — на початку XX століття
- 7.2. Картографія, художня література та видавання путівників як чинники розвитку туризму в Російській імперії
- 7.3. Створення туристичної інфраструктури та курортів у XVIII — на початку XX століття
- 7.4. Розвиток екскурсійної справи в Росії у XVIII — на початку XX століття
- 7.5. Туристичний бізнес в Росії наприкінці XIX — на початку XX століття. Створення та діяльність російських туристичних організацій
- 7.6. Прочанство в Російській імперії у XIX — на початку XX століття
- 7.7. Основні види туризму в Російській імперії у XVIII — на початку XX століття
- 8.1. Загальна характеристика розвитку туризму на українських землях у складі Російської імперії в XIX — на початку XX століття
- 8.2. Готельні послуги та розвиток курортів у XIX — на початку XX століття
- 8.3. Становлення музейної справи та розвиток краєзнавства в Україні на межі хіх-хх століть
- 9.1. Політичні та соціально-економічні чинники розвитку туризму в Австро-Угорській імперії
- 9.2. Українська еміграція з Австро-Угорщини (кінець XIX - початок XX ст.)
- 9.3. Розміщення та харчування подорожуючих у Галичині у складі Австро-Угорщини (друга половина XIX ст. — 1914 р.)
- 9.4. Роль українського національно-культурного руху в розвитку туризму на українських територіях у складі Австро-Угорщини (друга половина XIX ст. — 1914 р.)
- 9.5. Туризм на українських землях у складі Польщі (1921-1939 рр.)
- 9.6. Основні риси розвитку туризму на українських землях у складі Австро-Угорщини та Польщі
- 10.1. Розвиток туризму в срср в 20-30-і рр. XX століття
- 10.2. Створення та діяльність найбільших туристичних організацій в срср
- 10.3. Розвиток планових туристичних маршрутів
- 10.4. Характер та основні види туризму в срср
- 10.5. Основні особливості розвитку радянського туризму
- 11.2. Особливості світової туристичної індустрії та основні види туризму в світі в другій половині XX століття
- 11.3. Створення та діяльність міжнародних туристичних організацій у другій половині XX століття
- 11.4. Основні тенденції розвитку туризму в світі на межі хх-ххі століть
- 12.1. Стан туристичної справи в Україні в 90-і рр. XX століття
- 12.2. Український туризм як складова міжнародного туризму
- 12.3. Основні тенденції та перспективи розвитку вітчизняного туризму на рубежі хх-ххі століть
- Динаміка організованого в'їзного туризму в Україні
- Основна рекомендована література
- Додаткова рекомендована література