1.3. Історичні етапи розвитку туризму

Всю історію розвитку туризму можна розділити на чотири основні етапи:

Перший — з найдавніших часів до 1841 року — це початко­вий етап розвитку туризму.

Другий — з 1841 року до 1914 року — етап становлення ор­ганізованого туризму.

Третій — з 1914 року до 1945 року — формування індустрії туризму.

Четвертий — з 1945 року до наших днів — етап масового туризму та глобалізації туристичної індустрії. Охарактеризуємо кожний етап окремо і дамо пояснення, саме таку періодизацію має розвиток туризму.

ПЕРШИЙ ЕТАП

Цілком очевидно, що попередницею сучасної туристичної, н нинішньому розумінні цього слова, подорожі була будь-яка мандрівка, яку здійснювали наші предки. Основними чинника­ми, що спонукали наших предків мандрувати, були:

• потреба освоєння нових територій, зручних для проживання та різних видів діяльності;

• людська цікавість, бажання пізнати оточуючий світ.

Найдавнішим видом транспорту можна вважати човен. Первісна людина, як правило, створювала собі житло біля во­доймищ: річок, озер, морів. Це давало їй можливість не тільки мати продукти харчування, яких багато у водоймищах, але й, завдяки пересуванню з одного місця до іншого, освоювати ото­чуючий світ, знаходити місцевості з більш комфортними умовами життя, отримувати нові можливості. Первісні люди ство­рювали перші комунікації, засоби пересування, прокладали шляхи, вчилися краще орієнтуватися на місцевості. Усе це за­кладало підвалини майбутніх подорожей на далекі відстані. Од­нак системи в організації мандрівок ще не існувало. Подорожі у стародавньому світі мали, здебільшого, стихійний і приму­совий характер. Як правило, це були міграції до більш сприят­ливого місця проживання.

В результаті розвитку суспільства, виникнення товарно-грошових відносин, розподілу праці та виокремлення осіб, що не були зайняті в суспільному виробництві та управлінні, з’явилися категорії людей, які постійно подорожували. Для першого етапу розвитку подорожей і туризму були характерні такі риси:

• Розвиток торгівлі, що, в свою чергу, сприяє соціально-економічному розвиткові суспільства і задоволенню потреб людини в пізнанні оточуючого світу, інших на­родів, налагодженню економічних, культурних та полі­тичних відносин між ними. З історії ми знаємо, що ба­гато купців були водночас і мореплавцями, і вченими (зрозуміло, в тогочасному розумінні цього слова). Серед них можна назвати відомого мореплавця, венеціанського купця ХШ ст. Марко Поло, який за­лишив нащадкам книгу спогадів, що правдиво змальовувала культуру та побут народів Сходу та довгий час була керівництвом для складення географічних карт.

• Розвиток різних релігій також сприяв розвиткові подорожей в різ­ні епохи, особливо в епоху Се­редньовіччя. Виконання віруючими релігійних призначень, прочанство сприяли тому, що для прочан ство­рювалися необхідні умови для про­живання, харчування, транспорту­вання та ознайомлення зі святиня­ми (своєрідне екскурсійне обслуговування). Тобто це були ті ж самі послуги, якими забезпечувалися в по­дальшому туристи. Прикладом цього може бути Киє­во-Печерська лавра, яка мала для обслуговування про­чан у ХУП ст. аптеку, бібліотеку церковних книг, тра­пезну та «гостинні будинки», своєрідні готелі. Також прочани були однією з найбільш захищених категорій подорожуючих, у питаннях збереження здоров'я та життя. Цьому сприяли сам статус прочанина та різні заходи, до яких вдавалися організатори прочанства (різні релігійні ордени та місії; наприклад, організа­цією прочанства займався Мальтійський орден).

• Розвиток культури і мистецтва. Природно, що з'яви­лася певна категорія подорожуючих з метою озна­йомитися зі звичаями, культурою та визначними пам'ятками мистецтва, а також дещо інша катего­рія мандрівників: ті, що прагнуть отримати освіту в інших країнах, вивчити або вдосконалити іноземні мови.

• Пізнання людиною природи призводить до відкриття нових земель, місць з унікальним кліматом, цілющих якостей мінеральних джерел, які можуть поліпшувати здоров'я людини. Це сприяло розвиткові подорожей з метою оздоровлення.

• Збільшення частки вільного часу в суспільстві є та­кож важливим чинником, який сприяв появі туризму. Адже вільний час надає людині не тільки можливість відновлення своєї життєвої сили, а й змогу раціонально і корисно використати свій вільний час для пізнання оточуючого світу, займатись улюбленою справою та виховувати дітей та молодь, використовуючи досвід і досягнення минулих поколінь.

Характер подорожей на першому етапі розвитку був здебільшого стихійним і вимушеним.

Види подорожей на цьому етапі можна класифікувати за засобами пересування: пішохідні мандрівки; з використанням яті них транспортних засобів; з використанням тварин.

За мотивами подорожі поділялися на пізнавальні, розва­жальні, оздоровчі, торгові, дослідницькі, прочанство, військові походи, морські експедиції.

Незважаючи на розвиток окремих напрямків туризму, роз­ширення спектру цілей подорожей і навіть на проведення окре­мих заходів та будівництво спеціальних об'єктів для відпо­чинку, лікування, харчування, розваг для подорожуючих, туризм на початковому етапі не був організованим, масовим явищем, а також не мав комерційної спрямованості. Деякі ко­мерційні заходи окремих осіб та організацій, які допомагали у здійсненні подорожей, були відособленими. Системною органі­зацією таких заходів ніхто не займався. З XVIII ст. епізодично туризм існував, але не був окремою галуззю цілеспрямо­ваної діяльності. Така ситуація у розвитку туризму спостеріга­лася майже в усіх розвинених країнах до другої половини XIX століття. Але незважаючи на те, що туризм на першому етапі розвитку не був окремою галуззю економіки та всеохоплюючим масовим явищем в суспільстві, доступним більшості, все ж та­ки він виконував властиві йому суспільні функції, а саме:

• пізнавальну;

• економічну;

• соціокультурну;

• рекреаційну (або оздоровчу);

• політичну;

• виховну.

ДРУГИЙ ЕТАП розвитку туризму характеризується по­явою перших туристичних організацій. Одним з перших, хто здійснив організовану подорож для великої кількості людей, був англієць Томас Кук. У 1841 р. він, будучи Головою товари­ства тверезості, організував подорож для членів цього товари­ства з Лейстера в Лафборо. Комплекс послуг для подорожуючих включав транспортне обслуговування (подорож здійснювалася залізничним транспортом), харчування для учасників туру, ек­скурсію. Ця мандрівка виявила і для самого Кука, і для ба­гатьох інших підприємців новий перспективний та фінансове вигідний вид діяльності. І впродовж наступних 20 років в Англії почали виникати туристичні фірми. Аналогічні фірми у цей час також починають з'являтися в Європі. Ось чому 1841 рік можна вважати початком другого етапу розвитку туризму, важливими ознаками якого були:

• розвиток науково-технічного прогресу (на рубежі ХІХ-ХХ ст. з'явилися нові види транспорту, які зро­били подорожі більш комфортними та швидкими, буду­валися дороги, створювалися нові засоби комунікації);

• туризм формується як окремий елітний вид відпо­чинку для заможних верств населення (основними категоріями подорожуючих були аристократія, служ­бовці, вищі та середні військові чини, інтелігенція, бур­жуазія);

• створювалася туристична інфраструктура (тури­стичні фірми, готелі, заклади харчування та розваг для подорожуючих, транспортні агенції).

• з'являлися перші туристичні кадри (менеджери ту­ризму, турагенти, екскурсоводи, гіди, інструктори);

• створювалися нові туристичні центри, курорти, розвивали старі.

Отже, туристична галузь у цей період перебувала в процесі становлення.

Для ТРЕТЬОГО ЕТАПУ розвитку туризму характерні такі риси:

• туризм як галузь економіки вже існує;

• швидко формується туристична індустрія;

• з'являються державні та міжнародні туристичні орга­нізації, що свідчить про вихід туризму на державний та міжнародний рівні;

• офіційно встановлюються відпустки для працюючих, що дозволяє здійснювати подорожі людям, зайнятим на виробництві;

• розширюється географія туристичних подорожей.

ЧЕТВЕРТИЙ ЕТАП розвитку туризму характеризується такими рисами:

• значне зростання добробуту населення;

• збільшення частки вільного часу;

• на державному рівні встановлені обов'язкові оплачува­ні відпустки для працюючих;

• активно функціонує та розвивається туристична ін­дустрія;

• туризм стає головною галуззю економіки багатьох країн;

• створені та функціонують основні міжнародні турис­тичні організації;

• туризм стає масовим явищем у світі, доступним для більшості громадян розвинених країн;

• туризм стає одним із чинників глобалізаційних проце­сів у світі.

Простеживши закономірності розвитку туризму, можна по­мітити, що чим вищий рівень добробуту і культури суспіль­ства, тим більше його членів віддають перевагу туризму як за­собу використання свого вільного часу.

1.4. Значення туризму для історії людства

Суспільне значення туризму полягає у тому, що:

• туризм надає можливість людині краще пізнавати оточуючий світ;

• туризм впливає на ціннісні орієнтації людини відно­сно відпочинку, що, в свою чергу, впливає на форму­вання світогляду людини;

• туризм виявляє рівень культури та добробуту сус­пільства;

• туризм сприяє створенню оптимальної стратегії і тактики мирного співіснування націй в гуманному співтоваристві на екологічно чистій планеті.

РОЗДІЛ 2. ПОДОРОЖІ В СТАРОДАВНЬОМУ СВІТІ

2.1. Загальна характеристика розвитку подорожей в стародавньому світі

Спочатку охарактеризуємо стародавній світ з соціально-економічної точки зору, тому що будь-яке суспільне явище Пов'язане з соціально-економічним розвитком суспільства. Роз­витку подорожей в стародавньому світі сприяли:

• суспільне розшарування населення;

• поява товарно-грошових відносин (розвиток торгівлі);

• розвиток культури та мистецтв (в античних цивіліза­ціях було створено видатні пам'ятки скульптури, архі­тектури, що, в свою чергу, стали об'єктами подорожей пізнавального характеру);

• розвиток різних релігій (саме в цей час починається бурхливий розвиток різних релігій, і однією з цілей по­дорожей стають знайомство зі святинями, відвідання храмів, виконання релігійних призначень, організація релігійних свят та участь в них, виникнення прочанства, яке вважається одним із найдавніших видів ту­ризму);

• розвиток науки та дослідження оточуючого світу (в ан­тичні часи було відкрито цілющі джерела та місцевості з унікальним кліматом, відвідання яких стає метою ре­креаційних подорожей, тобто відпочинку, лікування, відтворення фізичних сил та втраченої душевної рівно­ваги); наприклад: відомі Етруські мінеральні джерела на Півночі Апеннінського півострова були місцем відпо­чинку та лікування римської знаті;

• розвиток фізичної культури та спорту (в античні часи почали організовуватися спортивні заходи та будуватися споруди для їх проведення, що задовольняло потребу споруди для їх проведення, що задовольняло потребу народних мас мати не тільки хліб, але й видовища); на­приклад: Олімпійські ігри в стародавній Греції, гладі­аторські бої у Римі;

• удосконалення транспортних засобів та будівництво доріг;

• створення інфраструктури гостинності для подоро­жуючих.

Незважаючи на розширення географічного простору, збіль­шення спектру цілей подорожей та будівництво спеціальних об'єктів для відпочинку, лікування, розваг та прочанства, ту­ризм хоча й існує, але не має спеціальної організації та комер­ційної спрямованості.

В стародавньому світі основними мотивами подорожей були:

• торгівля;

• загарбання нових територій;

• прочанство;

• пізнавальні потреби;

• лікування;

• розваги.

Поширеними засобами пересування були водний транс­порт та використання тварин, але більшість подорожуючих пересувалася пішки.

Водний транспорт досяг високого рівня розвитку в античні часи. Морські кораблі в ту епоху вже були достатньо досконалі, щоб плавати на великі відстані. Тому поблизу морів швидко розвивалися держави. Жодному морю не призначалось такої славетної долі, як Середземному. Чимало цивілізацій розвинулись на його берегах, досягли вершин могутності, слави та величі, залишивши нащадкам свої надбання в культурі, архітектурі, науці тощо.