Передмова

Чи є в сучасній Україні хоча б одна людина, на житті якої жодним чином не позначилися б зміни у сфері туризму?

Населення Криму, навіть промислових центрів цього півострова, пов'язує з туризмом майже всі сподівання на покращення ма­теріального становища. Мешканці Карпат, Одеси, Львова теж у ве­ликій кількості залучені безпосередньо до обслуговування гостей. У будь-якому українському місті, містечку чи селі люди носять одяг, привезений з інших країн «човниками», дрібними торговця­ми, багато з яких користувалися в своєму бізнесі послугами тури­стичних фірм або поєднували за кордоном роботу з відпочинком. Хіба всі українські заробітчани за кордоном лише працюють, а студенти лише навчаються? Ні, вони знаходять можливості й для відпочинку. Навіть значна частка мешканців обласних центрів регулярно виїжджає на відпочинок в інші міста України або за кордон. Годі казати про Київ: у столиці довгі черги перед консульствами, кількість туристичної реклами та сімейні фотоальбоми промовисто свідчать про величезний попит на послуги туристич­них компаній. А скільки людей працює в суміжних галузях, про­понуючи приїжджим відпочивальникам харчування, розміщення, розваги, надаючи туристам транспортні, інформаційні, фінансові, юридичні послуги.

1 січня 2004 р. набрав чинності оновлений Закон України „Про туризм”. У ньому зазначено: «Держава проголошує туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку економіки та культури і створює умови для туристичної діяльності». Освітні програми дер­жавних та приватних навчальних закладів дедалі більше врахову­ють важливість туризму для економіки України, відкривають но­ві спеціальності з підготовки працівників для туристичних органі­зацій, підприємств сфери гостинності, організаторів дозвіллєвої діяльності тощо.

Менеджери 1990-х рр. були вимушені вчитися на власних помилках і «винаходити велосипед», навпомацки шукаючи оптимальні рішення. Менеджмент туризму, як і всієї сфери послуг, по­требує системних знань, розуміння туризму як частини складного соціально-економічного механізму. Навчальний курс «Історія ту­ризму» є ефективним інструментом пізнання закономірностей ту­ристичної галузі. Адже простежуючи історію розвитку туристич­них послуг, можна не лише вчитися на помилках попередників, але й навчатися найбільш вдалим маркетинговим прийомам попередників. Історія туризму допомагає зрозуміти, як явища високої культури, формують нові тенденції в туризмі, а туристичні поїзд­ки народжують популярні твори мистецтва, надихають популяр­них митців, докорінно змінюють культурне життя суспільства. Іс­торія туризму яскраво демонструє зв'язок між державною політи­кою та змінами в туристичній сфері, між бізнесом та відпочинком, дає можливість прогнозувати кількісні та якісні зміни туристич­них потоків.

Автори цього посібника намагалися уникнути розлогих опи­сів, зосереджуючись на дрібних деталях лише настільки, наскіль­ки це необхідно для підтвердження викладених теоретичних поло­жень. Додавши ще трохи «спецій» - цікавих фактів, які одно­часно розважають і змушують замислитися.

Головне завдання посібника - зробити виклад корисним для усіх категорій читачів. Тим, кому необхідно швидко засвоїти голов­не, лише найважливіші факти та основні закономірності розвитку туризму, автори пропонують зосереджуватись переважно на части­нах тексту, які виділені напівжирним курсивом. Поглибити свої знання можна, засвоївши зміст рядків, виділених звичайним кур­сивом. Для повного опанування матеріалу курсу «Історія туризму» залишається прочитати решту тексту, набрану звичайним шриф­том. Для найбільш допитливих, а також для відпочинку, подекуди зроблені вставки, в яких дрібним шрифтом подана додаткова ін­формація з теми. Наприкінці кожного розділу містяться запитання для самоперевірки.

Ця книга написана з урахуванням діючих навчальних програм з підготовки менеджерів туристичної діяльності. Вона є першим в Україні посібником зі всесвітньої історії туризму. Даний посібник містить 12 розділів, які охоплюють період від античності до почат­ку XXI ст., а географічні межі — уся земна куля. Попри велику повагу авторів до античної та середньовічної культури, найбільшу увагу приділено двом останнім століттям історії туризму як найбільш цінним для підготовки менеджерів туристичної галузі. У посібнику докладно описуються особливості туризму та гостинно­сті на українських землях у складі імперій та в період 1991-2004 років. Наведено сотні цифр, фактів, прізвищ, які допоможуть сту­дентам у самостійній роботі — підготовці рефератів, контрольних, курсових, дипломних робіт, здачі заліків та іспитів з багатьох нав­чальних курсів.

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1. Передумови виникнення подорожей і туризму в суспільстві.

1. Предмет і завдання історії туризму

2. Основні чинники виникнення подорожей і туризму.

3. Історичні етапи розвитку туризму.

4. Значення туризму для історії людства.

РОЗДІЛ 2. Подорожі в стародавньому світі.

2.1. Загальна характеристика розвитку подорожей в стародавньому світі.

2. Розвиток мореплавства в стародавній Фінікії.

3. Подорожі стародавніх греків.

4. Подорожі в стародавньому Римі.

5. Розвиток інфраструктури для подорожуючих і традиції гостинності в стародавньому світі.

2.6. Загальні риси подорожей в античному світі. Значення мандрівництва у формуванні тогочасного світогляду.

РОЗДІЛ 3. Подорожі в епоху Середньовіччя (V — перша половина XV ст.).

3.1. Соціально-економічна характеристика розвитку і види подорожей в епоху Середньовіччя.

3.2. Розвиток мореплавства в УІІ-ХУ ст. в Арабському світі.

3. Подорожі вікінгів у УІІІ-ХІІ ст..

4. Розвиток інфраструктури для подорожуючих в епоху Середньовіччя.

3.5. Традиції гостинності та розвиток подорожей на Русі в Х-ХУ ст..

РОЗДІЛ 4. Подорожі та великі географічні відкриття в другій половині ХУ-ХУІ ст..

1. Соціально-економічна характеристика та чинники розвитку подорожей в епоху Відродження.

2. Розвиток мореплавства та Великі географічні відкриття.

3. Подорожі в Росії в ХУ-ХУІІ ст.

4. Нові складові у сфері гостинності у ХУ-ХУІ ст.

5. Основні види та значення подорожей в ХУ-ХУІ ст.

РОЗДІЛ 5. Розвиток подорожей в епоху Просвітництва (ХУІІ-ХУШ ст.) .

1. Основні чинники появи туризму в епоху Просвітництва.

2. Подорожі та географічні відкриття ХУІІ-ХУІІІ ст..

3. Поява туризму та розвиток системи гостинності в ХУІІ-ХУШ ст..

4. Основні види та значення подорожей в епоху Просвітництва

5. Українські землі в туристичній картографії XVII ст..

РОЗДІЛ 6. Розвиток туризму в світі в XIX — першій половині XX ст..

6.1. Основні чинники та напрямки розвитку туризму і системи гостинності в світі в XIX - першій половині XX ст. Туристична діяльність Томаса Кука.

2. Створення перших туристичних об'єднань і міжнародних організацій.

РОЗДІЛ 7. Подорожі та туризм у Російській імперії у XVIII — на початку XX ст..

1. Політичні та соціально-економічні чинники розвитку туристично-екскурсійної справи в Російській імперії у XVIII — на початку XX ст.

2. Картографія, художня література та видавання путівників як чинники розвитку туризму в Російській імперії.

7.3. Створення туристичної інфраструктури та курортів у XVIII — на початку XX ст.

7.4. Розвиток екскурсійної справи в Росії у XVIII — на початку XX ст..

5. Туристичний бізнес в Росії наприкінці XIX — на початку XX ст. Створення та діяльність російських туристичних організацій.

6. Прочанство в Російській імперії у XIX - на початку XX ст..

7.7. Основні види туризму в Російській імперії у XVIII — на початку XX ст..

РОЗДІЛ 8. Розвиток туризму на українських землях у складі Російської імперії в XIX — на початку XX ст.

8.1. Загальна характеристика розвитку туризму на українських землях у складі Російської імперії в XIX — на початку XX ст..

8.2. Готельні послуги та розвиток курортів у XIX - на початку XX ст..

8.3.Становлення музейної справи та розвиток краєзнавства в Україні на межі ХІХ-ХХ ст..

РОЗДІЛ 9. Розвиток туризму на українських землях у складі Австро-Угорської імперії (друга половина XIX — 1914 р.) та міжвоєнної Польщі (1921-1939 рр.).

1. Політичні та соціально-економічні чинники розвитку туризму в Австро-Угорській імперії.

2. Українська еміграція з Австро-Угорщини (кінець XIX — початок XX ст.).

3. Розміщення та харчування подорожуючих у Галичині у складі Австро-Угорщини (друга половина XIX ст. — 1914 р.).

9.4. Роль українського національно-культурного руху в розвитку туризму на українських територіях у складі Австро-Угорщини (друга половина XIX ст. -- 1914 рр.).

5. Туризм на українських землях у складі Польщі (1921-1939 рр.)

6. Основні риси розвитку туризму на українських землях у складі Австро-Угорщини та Польщі.

РОЗДІЛ 10. Туризм в Радянському Союзі.

1. Розвиток туризму в СРСР в 20-30-і рр. XX ст.

2. Створення та діяльність найбільших туристичних організацій в СРСР.

3. Розвиток планових туристичних маршрутів.

4. Характер та основні види туризму в СРСР.

5. Основні особливості розвитку радянського туризму.

РОЗДІЛ 11. Розвиток туризму в світі у другій половині XX — на початку XXI ст..

1. Соціально-економічні чинники розвитку туризму в світі в другій половині XX ст..

2. Особливості світової туристичної індустрії та основні види туризму в світі в другій половині XX ст.

3. Створення та діяльність міжнародних туристич­них організацій у другій половині XX ст..

4. Основні тенденції розвитку туризму в світі на межі ХХ-ХХІ ст..

РОЗДІЛ 12. Туризм в Україні на рубежі ХХ-ХХІ ст..

12.1. Стан туристичної справи в Україні в 90-і рр. XX ст..

2. Український туризм як складова міжнародного туризму.

3. Основні тенденції та перспективи розвитку вітчизняного туризму на рубежі ХХ-ХХІ ст.

ОСНОВНА РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

ДОДАТКОВА РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

РОЗДІЛ 1

ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ ПОДОРОЖЕЙ І ТУРИЗМУ В СУСПІЛЬСТВІ

1.1. Предмет і завдання історії туризму

Історія туризму — це наука, яка вивчає подорожі та туризм, чинники їх появи та розвитку в суспільстві з найдавніших часів до наших днів.

Історія туризму в своїх дослідженнях спирається на допо­міжні історичні дисципліни: археологію, палеографію, нумізма­тику, етнографію. Історія подорожей і туризму тісно пов'яза­на з історією культури, яка показує логіку розвитку культури, вивчає характерні культурні риси різних епох і відповідні ти­пи та моделі «людини, яка подорожує».

Історичний підхід до вивчення туризму здійснюється з ме­тою виявлення основних етапів його становлення і логіки роз­витку. Здійснити це можливо шляхом вивчення передісторії туризму в різних культурах і епохах, тобто розвитку систем го­стинності, історії транспорту, ментальності. Важливо прослід­кувати, як впливали подорожі на розвиток культури і науки, та як особливості духовної культури змінювали, в свою чергу, мотиви і характер подорожей.

Завдання курсу «Історія туризму»:

• розкрити витоки туризму в історії культури, прослідку­вавши динаміку розвитку подорожей, їх мотиви, завдання та соціокультурні наслідки;

• розглянути історію подорожей і туризму в зв'язку з певним типом культури, виявити особливості їх мотивації;

• прослідкувати зміни в географії подорожей і туризму в різні періоди історії;

• на основі опису традицій гостинності народів світу по­казати напрями формування системи гостинності;

• виявити об'єктивні передумови становлення організова­ного туризму і зрозуміти тенденції його розвитку і національну специфіку;

• розкрити особливості українського туризму, його істо­рію на різних етапах, проаналізувати сучасний стан вітчизняного туризму.

Історія подорожей і туризму як наука має свій понятійний апарат.

Основними термінами цієї науки є: подорож, мандрів­ник, прочанство, пілігрим, туризм, турист, туристична послуга, туристичні ресурси, туристична індустрія, тур, гостинність. Оскільки наука про туризм знаходиться в стадії формування, то зустрічаються різні тлумачення термінів, часу їх появи у вжитку та походження.

Розглянемо найважливіші поняття в історії туризму: «по­дорож», «прочанство», «туризм», «гостинність».

Подорож — це пересування людей у просторі та часі. Подорожі можуть мати характер військових походів, масових міграцій, наукових експедицій, туристичних мандрівок та ін­ших типів пересувань людей на значні відстані. В залежності від мотивів і особливостей подорожі, люди, які їх здійснюють, можуть називатися моряками, прочанами, комівояжерами, ту­ристами, і т. д.

В розгляді історії подорожей і туризму неможливо омину­ти явище, яке позначається терміном «прочанство».

Прочанство — це подорож з метою здійснення релігій­них призначень та поклоніння святиням певної релігії.

Термін «туризм» з'явився у Франції у ХУШ ст.; у перекла­ді з французької мови дослівно означає: «мандрівка заради за­доволення»; а турист — це людина, яка здійснює мандрівку. Деякі дослідники вважають, що цей термін має англійське по­ходження і з'явився у XIX столітті. Оскільки англійська і французька мови ґрунтуються на латині, то можна погодитися, що слово «туризм» походить від латинського tornus, що в пе­рекладі означає: «рух по колу». Підтвердженням «англійської версії» походження слова «туризм» можна вважати той факт, що на початку XIX ст. в Англії побачила світ книга «Anecdotes of English language», в якій мандрівник був названий туристом. Але приблизно в той же час у Франції вийшов друком словник французької мови, який включав визначення туризму.

Отже, якщо на початку XIX ст. слово «туризм» було введено в літературний вжиток, то у реальному житті воно з'явилось і почало використовуватись, вочевидь, ще у XVIII столітті.

Пізніше, у 1838 р. вийшли друком написані відомим французьким письменником Ф. Стендалем «Спогади туриста», що дає підстави деяким дослідникам вважати Ф. Стендаля «хреще­ним батьком» слова «турист».

У другій половині XIX ст. слово «туризм» увійшло до ба­гатьох мов народів світу. В російській мові цей термін з'явився пізніше. Так, в «Энциклопедическом словаре» Брокгауза і Ефрона (1902 р.) ще не вміщено статті «туризм», а сам термін вживається лише в розділі про історію подорожей на велосипедах.

Час появи слова в літературних джерелах може не співпадати з появою слова, яке визначає і конкретизує певне суспіль­не явище в реальному житті суспільства.

Одним із важливих понять, які застосовуються в історії по­дорожей та туризму, є «гостинність». Здійснення подорожей було б неможливим, якби мандрівникам ніде було зупинитися на ночівлю та отримати харчування. Термін «гостинність» по­ходить від давньофранцузького слова «hospise», що означає: “будинок для подорожуючих». В наш час під гостинністю розуміють сукупність засобів розміщення, харчування і роз­ваг для туристів, а також традиції прийому гостей в різ­них культурах.