9.2. Українська еміграція з Австро-Угорщини (кінець XIX - початок XX ст.)
Протягом XIX ст. прибутки селян в імперії Габсбургів зменшувалися внаслідок, переважно, двох чинників: 1) економічної залежності від великих землевласників; 2) лихварства в умовах нерозвиненості банківської системи.
Збіднілі селяни були вимушені продавати свої наділи, а багатодітні ділили й без того малі земельні володіння між своїми спадкоємцями, що призводило до зниження рівня життя селян.
Поширення залізничного транспорту негативно позначилося на добробуті переважної більшості міського населення. Залізницею почалося масове постачання дешевих і якісних продуктів західної промисловості до українських земель, приречуючи більшість місцевих виробників на закриття їхніх підприємств у процесі жорсткої конкуренції.
В українських регіонах Австро-Угорщини наприкінці XIX ст. сформувався великий надлишок робочої сили. Безробіття та зубожіння стали масовим явищем.
Ці явища спонукали сотні тисячі українців до еміграції. Уряди США, Канади, Бразилії, Аргентини та інших країн з величезними сільськогосподарськими ресурсами і браком робочої сили заохочували масовий приплив працездатних людей. Розповсюджувалася реклама еміграції, часто-густо недобросовісна. У 1895 р. в Галичині почали активно діяти агенти італійських пароплавних компаній. Судноплавні компаній, що спеціалізувалися на пасажирських перевезення! з Середземномор'я до Америки, вже відчули смак великих прибутків від транспортування емігрантів (переважно італійців). Ці агенти яскраво розповідали про чудові перспективи українських селян у Бразилії, про дешеву та родючу землю; почалася так звана «бразильська лихоманка» — ажіотаж навколо виїзду до Південної Америки. Близько 15 тис. селян вирушили до Бразилії і були там розчаровані суворими умовами, які запропонувала бразильська адміністрація (селянам надали не чорнозем, як обіцяли агенти, а ділянки нерозчищеного лісу). Пропонували свої послуги емігрантам і залізничники.
Утім, багато емігрантів дійсно влаштували своє життя на чужині краще, ніж на батьківщині. Уряди названих країн Американського континенту надавали переселенцям великі ділянки, роботу в промисловості. Вже наприкінці XIX ст. у Канаді мешкали 24 тис. українців, а у СПІД — більше 200 тисяч.
Українські переселенці у Південній Америці на початку XX ст. становили близько 20 тисяч.
Протягом першого десятиріччя XX ст. на Американський континент переселилися близько 300 тис. чоловік з Галичини і Буковини, 40 тис. з Закарпаття.
Цей переселенський руж українців сприяв розвиткові транспортної та готельної інфраструктури у світі, збільшував фінансові можливості власників готелів та транспортних компаній. Наявність українських громад, сформованих цим рухом за океаном, створила передумови для сотень тисяч туристичних поїздок в майбутньому — подорожей емігрантів на їхню (чи їхніх предків) батьківщину, а також подорожей до них їхніх родичів з України (ці подорожі стали поширеними з кінця 80-х рр. XX ст.).
- Isbn 966-542-268-5 © „Альтерпрес
- Передмова
- 1.2. Основні чинники виникнення подорожей і туризму
- 1.3. Історичні етапи розвитку туризму
- 2.2. Розвиток мореплавства в стародавній Фінікії
- 2.3. Подорожі стародавніх греків
- 2.4. Подорожі в стародавньому Римі
- 2.5. Розвиток інфраструктури для подорожуючих і традиції гостинності в стародавньому світі
- 2.6. Загальні риси подорожей в античному світі. Значення мандрівництва у формуванні тогочасного світогляду
- 3.1. Соціально-економічна характеристика розвитку і види подорожей в епоху Середньовіччя
- 3.2. Розвиток мореплавства в vіі-хv ст. В Арабському світі
- 3.3. Подорожі вікінгів у vііі-хіі століттях
- 3.4. Розвиток інфраструктури для подорожуючих в епоху Середньовіччя
- 80 % Руських студентів походили з великих міст і, як правило, з сімей ремісників.
- 3.5. Традиції гостинності та розвиток подорожей на Русі в х-ху століттях
- 4.1. Соціально-економічна характеристика та чинники розвитку подорожей в епоху Відродження
- 4.3. Подорожі в Росії в хv-хvіі століттях
- 4.4. Нові складові у сфері гостинності в хv-хvі століттях
- 4.5. Основні види та значення подорожей в хv-хvі століттях
- 5.1. Основні чинники появи туризму в епоху Просвітництва
- 5.2 Подорожі та географічні відкриття XVII – XVIII століть
- 28 Лютого 1697 р. П. А. Толстой виїхав із Дорогомилової слободи (Москва) і почав свою тривалу подорож, яка завершилась 27 січня 1699 року.
- 5.3. Поява туризму та розвиток системи гостинності в XVII—XVIII століттях
- 5.4. Основні види та значення подорожей в епоху Просвітництва
- 5.5. Українські землі в туристичній картографії XVII століття
- 6.1. Основні чинники та напрямки розвитку туризму і системи гостинності в світі в XIX — першій половині XX століття
- 6.2. Туристична діяльність Томаса Кука
- 6.3. Створення перших туристичних об'єднань і міжнародних організацій
- 7.1. Політичні та соціально-економічні чинники розвитку туристично-екскурсійної справи в Російській імперії у XVIII — на початку XX століття
- 7.2. Картографія, художня література та видавання путівників як чинники розвитку туризму в Російській імперії
- 7.3. Створення туристичної інфраструктури та курортів у XVIII — на початку XX століття
- 7.4. Розвиток екскурсійної справи в Росії у XVIII — на початку XX століття
- 7.5. Туристичний бізнес в Росії наприкінці XIX — на початку XX століття. Створення та діяльність російських туристичних організацій
- 7.6. Прочанство в Російській імперії у XIX — на початку XX століття
- 7.7. Основні види туризму в Російській імперії у XVIII — на початку XX століття
- 8.1. Загальна характеристика розвитку туризму на українських землях у складі Російської імперії в XIX — на початку XX століття
- 8.2. Готельні послуги та розвиток курортів у XIX — на початку XX століття
- 8.3. Становлення музейної справи та розвиток краєзнавства в Україні на межі хіх-хх століть
- 9.1. Політичні та соціально-економічні чинники розвитку туризму в Австро-Угорській імперії
- 9.2. Українська еміграція з Австро-Угорщини (кінець XIX - початок XX ст.)
- 9.3. Розміщення та харчування подорожуючих у Галичині у складі Австро-Угорщини (друга половина XIX ст. — 1914 р.)
- 9.4. Роль українського національно-культурного руху в розвитку туризму на українських територіях у складі Австро-Угорщини (друга половина XIX ст. — 1914 р.)
- 9.5. Туризм на українських землях у складі Польщі (1921-1939 рр.)
- 9.6. Основні риси розвитку туризму на українських землях у складі Австро-Угорщини та Польщі
- 10.1. Розвиток туризму в срср в 20-30-і рр. XX століття
- 10.2. Створення та діяльність найбільших туристичних організацій в срср
- 10.3. Розвиток планових туристичних маршрутів
- 10.4. Характер та основні види туризму в срср
- 10.5. Основні особливості розвитку радянського туризму
- 11.2. Особливості світової туристичної індустрії та основні види туризму в світі в другій половині XX століття
- 11.3. Створення та діяльність міжнародних туристичних організацій у другій половині XX століття
- 11.4. Основні тенденції розвитку туризму в світі на межі хх-ххі століть
- 12.1. Стан туристичної справи в Україні в 90-і рр. XX століття
- 12.2. Український туризм як складова міжнародного туризму
- 12.3. Основні тенденції та перспективи розвитку вітчизняного туризму на рубежі хх-ххі століть
- Динаміка організованого в'їзного туризму в Україні
- Основна рекомендована література
- Додаткова рекомендована література