12.3. Основні тенденції та перспективи розвитку вітчизняного туризму на рубежі хх-ххі століть
Україна має вагомі об'єктивні передумови, щоб увійти до найрозвиненіших у туристичному відношенні країн світу. Завдяки вигідному географічному розташуванню, вона з давніх часів є перехрестям транспортних та людських потоків з Півночі на Південь та з Заходу на Схід. Україна володіє значним туристично-рекреаційним потенціалом: сприятливими кліматичними умовами, багатством флори і фауни, розвиненою мережею транспортних сполучень, індустрією подорожей та туризму, численними культурно-історичними пам'ятками, високим освітнім рівнем населення.
В умовах розбудови української держави туризм стає дійовим засобом формування ринкового механізму господарювання, надходження значних коштів до державного бюджету, однією з форм раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, вивчення історії рідного краю, залучення широких верств населення до пізнання історико-культурної спадщини.
Стратегічна мета розвитку туризму в Україні полягає в створенні продукту, конкурентоспроможного на світовому ринку, здатного максимально задовольнити туристичні потреби населення країни, забезпечити на цій основі комплексний розвиток територій та їх соціально-економічних інтересів при збереженні екологічної рівноваги та історико-культурної спадщини. Це стосується насамперед найбільш привабливих туристично-рекреаційних зон, де туризм посідає одне з чільних місць в розвитку економіки; це Автономна республіка Крим, Волинська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Херсонська, Черкаська, Чернівецька області, м. Київ.
Спираючись на створені в 1990-і та попередні роки правові засади, туристичні організації України значно активізували свою діяльність у розвитку внутрішнього та міжнародного туризму:
-
проведена робота з формування в туристичній галузі управлінської вертикалі шляхом створення підрозділів з питань туризму в місцевих органах виконавчої влади;
-
успішно розвивалося співробітництво в сфері туризму в межах міжнародних організацій: Організації Чорноморського економічного співробітництва (ЧЕС), Центральноєвропейської ініціативи (ЦЄІ), Ради з туризму країн - учасниць СНД; у 1998 р. за участю української делегації прийнято Тбіліську декларацію країн – учасниць СНД щодо створення сприятливих умов для стабільного розвитку туризму;
-
розроблено Національну систему туристично-екскурсійних маршрутів «Намисто Славутича»;
-
введено державну статистичну звітність у галузі туризму; запроваджено ліцензування суб'єктів туристичної діяльності всіх форм власності (нині їх понад 3 тис.); укладено близько 30 міжурядових та міжвідомчих угод про співробітництво в галузі туризму із зарубіжними країнами;
-
запроваджено щорічне проведення міжнародних туристичних салонів у Києві, Львові, Одесі, Харкові, Ялті та інших містах;
-
стала традиційною участь національних стендів України в престижних туристичних біржах і ярмарках (Лондон, Берлін, Варшава, Москва, Мілан, Санкт-Петербург тощо);
-
введено в дію Програму забезпечення захисту та безпеки туристів і Положення про пошуково-рятувальну службу суб'єктів туристичної діяльності;
-
у липні 2000р., з метою об'єднання зусиль працівників суб'єктів туристичної діяльності і суміжних галузей, захисту їх законних інтересів, сприяння поліпшенню обслуговування туристів та розвитку туризму в Україні, засновано громадську організацію — Всеукраїнський Союз працівників асоціацій, підприємств і організацій туристичної сфери («УкрСоюзТур»).
За дорученням кабінету Міністрів України Державним комітетом України з питань молодіжної політики, спорту і туризму було:
-
проведено реформування та реструктуризацію галузі шляхом створення на базі провідних туристичних підприємств, які перебували у сфері управління Держкомтуризму, акціонерних товариств;
-
розроблено та зареєстровано у Міністерстві юстиції України Правила обов'язкової сертифікації готельних послуг і послуг харчування та розпочато сертифікацію підприємств, які надають ці послуги;
-
сформовано мережу навчальних закладів різного рівня для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів туризму;
-
у межах програми «Намисто Славутича» розроблено понад 200 загальнодержавних тематичних туристично-екскурсійних маршрутів по місцях багатих на пам'ятки історії, культури, архітектури, пов'язаних з життям і діяльністю видатних діячів України; видано рекламно-інформаційні буклети «Новгород-Сіверський», «Святині Києва», «Кам'янець-Подільський», «Львів туристичний», «Земля, яку сходив Тарас» та ін.; впроваджувалися екскурсійні маршрути «Чумацькими шляхами», «З варяг у греки», «Україна в мережі транснаціональних великих шовкових шляхів»;
-
створено автоматизований інформаційно-рекламний центр «Українська туристична інформаційна система» (УТІС). що увійшов до мережі Інтернет, з регіональними представниками у містах Одесі та Львові;
-
створено Державну акціонерну компанію «Україна туристична».
Ці комплексні заходи сприяли динамічному розвитку туристичної індустрії, послідовному збільшенню обсягів надання послуг без залучення коштів з державного бюджету.
На початку XXI ст. туристична галузь виробляла 8 % валового внутрішнього продукту і становила 20 % зовнішньоторговельного обігу України. Кожен турист, який відвідав Україну, залишив тут, в середньому, майже 500 доларів. З урахуванням суміжних галузей, туризм надавав роботу приблизно 1,8 млн. українських громадян.
Динаміка років, у які в Україні за рекомендаціями ВТО діяла нова методика статистичної звітності, була такою: 1994 р. — 4,6 млн. іноземних туристів; у 1995 — 3,7; 1996 – 3,9; 1997 — 7,6; 1998 — 6,2; 1999 — 4,2; 2000 — 4,4 млн.. Постійні зміни в динаміці потоку іноземних туристів до України зумовлені низкою чинників, зокрема:
-
загальною економічною ситуацією в Україні, погіршення якої призвело до зниження інтересу потенційних ділових партнерів і, як наслідок, скорочення обсягів «ділового туризму»;
-
невирішеністю проблем, пов'язаних з механізмом отримання віз для в'їзду в Україну, та високою вартістю віз і консульських зборів;
-
високими цінами на туристичні послуги в Україні порівняно з країнами аналогічних туристично-рекреаційних можливостей;
-
відсутністю належної реклами туристично-рекреаційних можливостей України на державному рівні;
-
відсутністю системи реалізації послуг іноземним туристам санаторно-курортними закладами.
Загальним гальмівним чинником розвитку туризму, насамперед його матеріально-технічної бази, були проблеми, пов'язані з податковим законодавством України. Це стосується передусім сплати податку на додану вартість (ПДВ), земельного податку, готельного та курортного зборів. Не було відпрацьовано механізм заохочувального оподаткування інформаційно-рекламної діяльності, стимулювання інвестицій у туристичну галузь.
Упродовж 2000 р. зареєстровано 11,2 млн. відвідань України іноземцями (річний приріст становить 5,6 %), у тому числі 4,4 млн. туристичних поїздок (приріст 4,1 %) та 6,8 млн. одноденних поїздок (приріст 6,2 %).
За схемою розрахунків, рекомендованою ВТО, іноземні відвідувачі впродовж свого перебування в Україні в 2000 р. залишили в ній 2,2 млрд. дол. США.
У 2000 р. громадяни України здійснили 13,4 млн. закордонних поїздок (приріст становить 16,4 %), у тому числі 8,7 млн. туристичних (приріст 17,0 %), решта — одноденні відвідання.
Так само, як і для багатьох європейських країн, де найпотужнішими є туристичні потоки між сусідніми державами, для України сукупна частка туристичного обміну з Росією, Білоруссю та Молдовою впродовж останніх років становила близько 65 % загального обсягу туристичних потоків.
Крім цього, сусідні країни забезпечують і потужні потоки одноденних відвідувачів, зокрема транзитних, чисельність яких зросла в 2000 р., порівняно з 1995-1996 рр., у 8 разів.
Скоріше за все, поїздки між сусідніми державами і надалі значно переважатимуть у структурі міжнародного туризму.
У внутрішньому туризмі помітно активізувалася в 2000 р. діяльність деяких регіональних підрозділів державної виконавчої влади в галузі туризму (Київська, Вінницька, Донецька, Тернопільська, Полтавська, Харківська, Хмельницька області, Крим), туристичних підприємств цих регіонів.
Близько 6,6 млн. населення України здійснили різноманітні подорожі своєю країною. Близько 16 млн. відвідувачів зареєстровано музеями України та понад 1,6 млн. екскурсантів — турагентствами.
За 2000 р. туристичні підприємства, готелі та санаторно-курортні заклади України загальною кількістю 5744 одиниці реалізували власні послуги на суму 2,28 млрд. грн., що становило 1,32 % ВВП України, та 3,3 % за статтею «Виробництво послуг». Приріст сукупного обсягу реалізації, порівняно з попереднім роком, становив 17,1 %.
У структурі платіжного балансу України 2000 р., за підрахунками НБУ, частка експорту послуг за статтею «Подорожі» становила 10 %, імпорту — 15 %.
Визначними подіями 2000 р., що мали або матимуть у майбутньому вплив на туристичну галузь в Україні, були:
-
прийняття змін до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»;
-
парламентські слухання «Про стан і перспективи розвитку туризму в Україні»;
-
візит до Києва генерального секретаря ВТО Франческо Франжіаллі;
-
регіональний семінар ВТО «Вплив Інтернету та електронної торгівлі на індустрію подорожей і туризму»;
-
активна діяльність громадських туристичних організацій України, створення Всеукраїнського союзу працівників асоціацій, підприємств та організацій туристичної сфери (УкрСоюзТур);
-
участь України в олімпійських іграх у Сіднеї; v проведення VII Міжнародного туристичного салону «Україна 2000».
Основні статистичні показники розвитку туристичної галузі України за 2000 р. свідчать про те, що на межі XX і XXI ст. припинився спад туристичної активності, який характеризував 1998 та 1999 роки. Загальний обсяг туристичних потоків перевищив рівень 1999 р. на 9 % і повернувся до рівня 1995 р., однак при цьому структура потоків за напрямами зазнала змін. Якщо в 1995 р. переважали внутрішні туристичні потоки (45%), то в 2000 р. перевага була на боці виїзного туризму (44 %). Лише частка в'їзного потоку за 5 років майже не змінилась: у 1995 р. в'їзний туризм становив 19 %, а в 2000 р. — 22%.
Найбільше зростання в 2000 р. спостерігалось у виїзному туризмі: порівняно з 1999 р. — на 17 %, а з 1995 р. — на 26 %.
В'їзний туризм зріс порівняно з 1999 р., на 4 %, а порівняно з 1995 р., — на 19 %.
За даними Держкордонслужби та Держтурадміністрації, обсяги організованого в’їзного туризму впали у 2001 р., але з 2002 р. стрімко зростали:
- Isbn 966-542-268-5 © „Альтерпрес
- Передмова
- 1.2. Основні чинники виникнення подорожей і туризму
- 1.3. Історичні етапи розвитку туризму
- 2.2. Розвиток мореплавства в стародавній Фінікії
- 2.3. Подорожі стародавніх греків
- 2.4. Подорожі в стародавньому Римі
- 2.5. Розвиток інфраструктури для подорожуючих і традиції гостинності в стародавньому світі
- 2.6. Загальні риси подорожей в античному світі. Значення мандрівництва у формуванні тогочасного світогляду
- 3.1. Соціально-економічна характеристика розвитку і види подорожей в епоху Середньовіччя
- 3.2. Розвиток мореплавства в vіі-хv ст. В Арабському світі
- 3.3. Подорожі вікінгів у vііі-хіі століттях
- 3.4. Розвиток інфраструктури для подорожуючих в епоху Середньовіччя
- 80 % Руських студентів походили з великих міст і, як правило, з сімей ремісників.
- 3.5. Традиції гостинності та розвиток подорожей на Русі в х-ху століттях
- 4.1. Соціально-економічна характеристика та чинники розвитку подорожей в епоху Відродження
- 4.3. Подорожі в Росії в хv-хvіі століттях
- 4.4. Нові складові у сфері гостинності в хv-хvі століттях
- 4.5. Основні види та значення подорожей в хv-хvі століттях
- 5.1. Основні чинники появи туризму в епоху Просвітництва
- 5.2 Подорожі та географічні відкриття XVII – XVIII століть
- 28 Лютого 1697 р. П. А. Толстой виїхав із Дорогомилової слободи (Москва) і почав свою тривалу подорож, яка завершилась 27 січня 1699 року.
- 5.3. Поява туризму та розвиток системи гостинності в XVII—XVIII століттях
- 5.4. Основні види та значення подорожей в епоху Просвітництва
- 5.5. Українські землі в туристичній картографії XVII століття
- 6.1. Основні чинники та напрямки розвитку туризму і системи гостинності в світі в XIX — першій половині XX століття
- 6.2. Туристична діяльність Томаса Кука
- 6.3. Створення перших туристичних об'єднань і міжнародних організацій
- 7.1. Політичні та соціально-економічні чинники розвитку туристично-екскурсійної справи в Російській імперії у XVIII — на початку XX століття
- 7.2. Картографія, художня література та видавання путівників як чинники розвитку туризму в Російській імперії
- 7.3. Створення туристичної інфраструктури та курортів у XVIII — на початку XX століття
- 7.4. Розвиток екскурсійної справи в Росії у XVIII — на початку XX століття
- 7.5. Туристичний бізнес в Росії наприкінці XIX — на початку XX століття. Створення та діяльність російських туристичних організацій
- 7.6. Прочанство в Російській імперії у XIX — на початку XX століття
- 7.7. Основні види туризму в Російській імперії у XVIII — на початку XX століття
- 8.1. Загальна характеристика розвитку туризму на українських землях у складі Російської імперії в XIX — на початку XX століття
- 8.2. Готельні послуги та розвиток курортів у XIX — на початку XX століття
- 8.3. Становлення музейної справи та розвиток краєзнавства в Україні на межі хіх-хх століть
- 9.1. Політичні та соціально-економічні чинники розвитку туризму в Австро-Угорській імперії
- 9.2. Українська еміграція з Австро-Угорщини (кінець XIX - початок XX ст.)
- 9.3. Розміщення та харчування подорожуючих у Галичині у складі Австро-Угорщини (друга половина XIX ст. — 1914 р.)
- 9.4. Роль українського національно-культурного руху в розвитку туризму на українських територіях у складі Австро-Угорщини (друга половина XIX ст. — 1914 р.)
- 9.5. Туризм на українських землях у складі Польщі (1921-1939 рр.)
- 9.6. Основні риси розвитку туризму на українських землях у складі Австро-Угорщини та Польщі
- 10.1. Розвиток туризму в срср в 20-30-і рр. XX століття
- 10.2. Створення та діяльність найбільших туристичних організацій в срср
- 10.3. Розвиток планових туристичних маршрутів
- 10.4. Характер та основні види туризму в срср
- 10.5. Основні особливості розвитку радянського туризму
- 11.2. Особливості світової туристичної індустрії та основні види туризму в світі в другій половині XX століття
- 11.3. Створення та діяльність міжнародних туристичних організацій у другій половині XX століття
- 11.4. Основні тенденції розвитку туризму в світі на межі хх-ххі століть
- 12.1. Стан туристичної справи в Україні в 90-і рр. XX століття
- 12.2. Український туризм як складова міжнародного туризму
- 12.3. Основні тенденції та перспективи розвитку вітчизняного туризму на рубежі хх-ххі століть
- Динаміка організованого в'їзного туризму в Україні
- Основна рекомендована література
- Додаткова рекомендована література