12.2. Український туризм як складова міжнародного туризму

У 1997 р. Україну прийнято дійсним членом до Все­світньої туристичної організації (ВТО), а у вересні 1999 р. на 13-й Генеральній асамблеї ВТО у м. Сантьяго (Чилі) об­рано до керівного органу ВТО — Виконавчої ради.

Вступ України до ВТО поклав на неї зобов'язання вико­нувати рішення генеральних асамблей і конференцій цієї між­народної організації. Членство України у ВТО, можливість набувати практичного й теоретичного досвіду у сфері туризму розвинених туристичних держав мають сприяти піднесенню рівня внутрішніх туристичних послуг в країні і формуван­ню позитивного міжнародного туристичного іміджу нашої дер­жави.

10-11 жовтня 2002 р. в Київському інституті туризму, еко­номіки і права відбувся Регіональний семінар Ділової ради ВТО «Вплив Інтернету та електронної торгівлі на індустрію подоро­жей і туризму». Подібний форум ВТО, у якому взяли участь Генеральний секретар ВТО Франческо Франжіаллі, відомі нау­ковці, консультанти Організації, практики в цій сфері з різних країн світу, проводився в Україні вперше.

На семінарі зазначалося, що пріоритетним у розвитку тури­стичного бізнесу має стати використання вже випробуваних технологій для захисту навколишнього середовища.

З метою підвищення ефективності туристичної галузі Укра­їни, поліпшення просування національного туристичного про­дукту на світовому ринку, проведення широкомасштабної та комплексної реклами туристичного потенціалу, залучення іно­земних туристів до країни, підвищення іміджу й авторитету нашої держави в туристичному співтоваристві, інтеграції нашої країни у європейську спільноту, розвитку національної еконо­міки та культури, ефективного використання туристичних ресурсів, розбудови інфраструктури, залучення до світового ін­формаційного простору, вивчення передового досвіду організа­ції туристичної діяльності розроблено заходи щодо розширення міжнародного туристичного співробітництва.

Серед них:

• удосконалення договірно-правової бази зовнішніх відносин, укладання угод міжурядового та міжвідомчого характеру про співробітництво в галузі туризму;

• активізація співпраці у складі численних спільних міжуря­дових комісій з питань економічного та науково-технічного співробітництва, особливо з країнами, з якими створено правову базу співробітництва, формування в їх складі робо­чих груп з туризму з метою аналізу та вирішення поточних проблем двостороннього співробітництва, визначення шля­хів збільшення обсягів туристичних обмінів;

• вироблення дійового механізму взаємодії з міністерствами, відомствами, іншими органами виконавчої влади України, насамперед з Міністерством закордонних справ і Департа­ментом зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі Мінеконо­міки, а також обласними та міськими державними адміні­страціями щодо оптимізації спільної діяльності з розвитку міжнародного співробітництва України в галузі туризму;

• розвиток інституційного співробітництва, використання організаційно-фінансових механізмів міжнародних і регіональних органів, поглиблення безпосереднього партнерства між туристичними підприємствами та організаціями, на­самперед у межах членства України у ВТО та в складі її керівного органу – Виконавчої ради ВТО, Ради по туризму держав СНД, Організації Чорноморського економічного спів­робітництва (ЧЕС), Центральноєвропейської ініціативи (ЦЄІ), участь у діяльності світових і міжнародних структур усіх рівнів: Організації Об'єднаних Націй (ООН), Ради Європи, Європейського Союзу (ЄС) тощо;

• розвиток інформаційно-рекламної та виставкової діяльно­сті, організація міжнародних і регіональних туристичних салонів, ярмарків, бірж в Україні, зокрема в основних ту­ристичних центрах: Міжнародного туристичного салону «Україна» в Києві, Міжнародного туристичного ярмарку «Крим. Курорти. Туризм» в Ялті, міжнародного туристич­ного ярмарку-виставки «Чорноморська Одіссея. Туризм. Відпочинок. Здоров'я» в Одесі, Міжнародного туристично­го салону в Харкові, Міжнародної туристичної виставки «ТурЕкспо» у Львові, Міжнародного туристичного ярмарку «Турконтракт» в Ужгороді; забезпечення планомірної та систематичної участі українських туристичних підприємств у провідних зарубіжних міжнародних виставках: «ITB» у Берліні, «WTM» у Лондоні, «Fitur» у Мадриді, «MITT» у Москві, «ЕХРО-2000» у Ганновері.

Заохочуючи іноземців до відвідання, Україна на початку XXI ст. спрощувала візові формальності. Натомість західні сусідні держави — Болгарія, Чехія, Словаччина, Польща та де­які інші, — які є для громадян України не тільки туристич­ними, а й транзитними, поступово запровадили візові режими в'їзду для українських туристів. Наслідком цього став і про­довжуватиметься в найближчому майбутньому перерозподіл напрямків туристичних потоків.

Зокрема, традиційно популярні в наших співвітчизників болгарські курорти подорожчали в 2003-2004 рр. на 20 % внаслідок інтеграції Болгарії до ЄС, приходу на цей ринок німецьких операторів, і тому стали менш привабливими для ук­раїнців. У Болгарії на початку біжучого століття невпинно зменшувалася кількість 2-зіркових готелів (багато з них пере­будовувалися у 4- та 5-зіркові, що призводить до збільшення вартості турпакетів. Введення Румунією в 2004 р. транзитних віз зробило Болгарію ще менш привабливою країною для відпочин­ку громадян України.

Похмурою сторінкою участі України в міжнародному ту­ризмі стало масове використання статусу туриста громадя­нами нашої країни з метою пошуку роботи (переважно неле­гальної) за кордоном. Чимало українських та іноземних турфірм навіть спеціалізувалися на такому «туризмі». Кількість «туристів», які незаконно залишилися у країнах, до яких виру­шили, складала, за станом на 2004 р., навіть не сотні тисяч, а мільйони українських громадян. Разом із трудовими мігранта­ми, які загострили конкуренцію на ринку праці багатьох дер­жав, за кордон виїхало також чимало злочинців, утворивши в низці країн Європи, Америки та Близького Сходу так звану «ро­сійську мафію». Трудова міграція та міжнародна злочинність підштовхнули уряди країн Заходу до запровадження жорстких заходів у візовій політиці. На початку XXI ст. українські тур-фірми та туристи дедалі частіше стали стикатися з велики­ми труднощами в отриманні віз до країн ЄС, США, Ізраїлю та деяких інших держав. Безапеляційні відмови консульств приз­вели до зриву тисяч потенційних туристичних поїздок; і кіль­кість таких відмов, на жаль, стає дедалі більшою, утворюю­чи нову «залізну завісу» між Європою та Україною.