3. Економічні причини розквіту та занепаду країн античного світу

Стародавня Греція.

У першій половині І тисячоліття до н. е. колись могутні Вавилонське царство та Єгипет внаслідок внутрішніх та зовнішніх обставин занепадають. У світовій історії розпочинається новий період, відомий під умовною назвою античний (давній). В авангард світового прогресу стає Стародавня Греція, яка була розташована на межі трьох континентів – Європи, Азії та Африки, що сприяло взаємодії різних культур. Грецькі поліси становили окремі держави, центром кожної з яких було місто, йому належали довколишні долини чи острови. Формування грецьких міст-полісів розпочалося у VIII – VI ст. до н.е. Згодом такі міста як Афіни, Мілет, Корінф, Халіке та інші, перетворилися у важливі ремісничо-торговельні центри, стали осередками політичного, культурного життя Греції. Значне місце в господарстві країни займали ремесла, виплавляння металів зокрема. Військова могутність Афін призвела до розвитку кораблебудування, яке було під контролем держави. Особливо успішно в Стародавній Греції розвивались будівельна справа, обробка каменю. Розвиток ремесел призвів до спеціалізації виробників. Стали спеціалізованими окремі міста-держави. Повільніше розвивалося сільське господарство. Греки спеціалізувалися на вирощуванні пшениці, ячменю, розведенні садів, виноградників, оливкових гаїв. В Єгипет, Рим та Причорномор’я вивозилось вино. Приміські селяни займалися городництвом, бджільництвом. Добре розвивалося тваринництво. Широкого розвитку набули в Стародавній Греції торгівля і товарно-грошові відносини. Більші міста країни, перш за все Афіни, Пірей та інші, стали центрами середземноморської торгівлі, транзитною базою між різними регіонами. Внутрішня сухопутна торгівля була менш розвиненою. Торгівля зосереджувалася в руках купців, які були власниками великих складів, кораблів. Наявність великої кількості міст-держав, кожна з яких мала свої гроші, гальмувала розвиток товарно-грошових відносин у Греції.

Однією з основних причин розквіту Стародавньої Греції було широке використання праці величезної кількості рабів. Джерелами рабської праці були постійні війни, які проводила Греція із сусідніми народами, мало місце боргове рабство. У Греції були й привілейовані раби – учителі, лікарі, купці, ремісники, поліцаї. Деякі філософи, поети були рабами. Експлуатація рабів сприяла досягненню високого економічного і культурного розвитку держави. Отже, в античному рабстві, на відміну від східного, рабська праця стала основною продуктивною силою суспільного виробництва. Однак поступово продуктивність невільничої праці падала. З’явилися цілі покоління людей, які народилися, жили і працювали в умовах рабства. Такі люди не хотіли і не могли ефективно працювати. Це стало особливо відчутним, коли Греція почала зазнавати поразок у війнах, внаслідок чого припинився приплив нових рабів. Нескінченні конфлікти між грецькими містами, боротьба демосу з аристократією, рабів з рабовласниками паралізували економічне життя країни.

Античний Рим.

Історія Стародавнього Риму – одна з найцікавіших сторінок розквіту і занепаду рабовласницького господарства, яке досягло класичних (завершених, найповніших) форм. В економічному житті Стародавнього Риму вирішальна роль належала сільському господарству. Юридичним власником землі виступала держава. Проте з часом відбувався процес передачі її у приватну власність – патриціям (сенаторам, консулам, трибунам, квесторам), а також вершникам (заможним людям, які займалися торгівлею, лихварством тощо). Форми земельної власності пройшли складну еволюцію від вілли (земельного маєтку площею 25-100 га) до величезних латифундій з десятками тисяч гектарів землі і на початку н. е. трансформувалися у невеликі ділянки землі (парцели), які надавалися колонам – землеробам, вільновідпущеним рабам та іншим дрібним власникам на основі оренди.

Сільське господарство було багатогалузевим. У Римській Державі провідна роль належала виноградарству, городництву, садівництву. Успішно розвивалося тваринництво, птахівництво, вирощувалися зернові культури (пшениця, ячмінь, просо, овес), а також технічні (льон, коноплі). Впродовж існування Стародавнього Риму сільськогосподарські знаряддя праці та агротехніка постійно вдосконалювалися і досягли високого рівня Успішно розвивалася агротехнічна наука. У трактаті Луція Колумелла «Про сільське господарство», в працях інших мислителів викладалися раціональні способи господарювання на землі. Значних успіхів було досягнуто в ремеслі. Фортеці, храми, палаци, громадські споруди, водопроводи, лазні, каналізація, іригаційні системи вражали сучасників своєю досконалістю. Відомими далеко за межами Римської держави були зброярі, які виготовляли найсучаснішу зброю (мечі, шоломи, щити тощо). Римська держава славилася будівництвом та утриманням доріг (деякі з них збереглися до наших днів), які зв’язували Рим із провінціями. Успішно розвивалося суднобудування. Високого рівня досягла технологія виплавки металів, виготовлення різних предметів з міді, бронзи, заліза та благородних металів. Особливістю ремісництва Стародавнього Риму було колегіальне об’єднання майстрів виробників за професіями. У Римській державі успішно розвивалася торгівля, яка приносила більше прибутків, ніж ремесло. Поступово в містах сформувалися великі ярмарки. У Стародавньому Римі існувала досить розвинута грошова система - римляни відливали мідні монети. Рим поступово перетворився у світовий центр грошових операцій. Успішно розвивалася банківська справа.

Існує багато економічних та інших причин, які зумовили розквіт античного Риму: Рим підкорив собі Грецію, Єгипет, успадкував їхню культурну спадщину; існування правової системи, республіканського устрою, сильної держави, які гарантували права і свободи значної частини населення; освіта та наука, римляни були найосвіченішими людьми тогочасної доби; експлуатація рабської сили, що сприяло вивільненню певної частини людей від важкої праці і заняттям їх наукою, освітою, мистецтвом, літературою, поезією.

У III – IV ст. н. е. господарство Стародавнього Риму починає занепадати.

Причини кризи: загострення внутрішніх суперечностей та конфліктів; вичерпаність рабовласницької система господарювання;масові повстання рабів, зниження продуктивності праці рабів; гальмування подальшого технічного прогресу; витіснення з господарського життя дрібних власників; велика кількість паразитуючих елементів з вільного населення, що вимагало додаткових витрат держави і, як наслідок, посилення податкового пресу. зменшення площ оброблюваних земель; нерентабельність вілл та латифундій; екстенсивні форми ведення господарства; зростання значення невеликих господарств; занепад ремесел і торгівлі; крах завойовницької політики Риму; натиск варварів.

Стародавні римляни залишили людству величезну спадщину, якою уміло скористалися перш за все європейські народи. На руїнах Стародавнього Риму виросла згодом європейська християнська цивілізація.