2. Предмет, методи дослідження економічних процесів. Система економічних категорій
Поняття метод означає шлях до чогось, шлях пізнання або дослідження. Метод - сукупність або систему прийомів та операцій, які застосовуються економістами для збору, систематизації та аналізу економічних фактів, явищ і процесів. Спочатку економіст вивчає і збирає факти, явища, які стосуються розгляду економічної проблеми. Далі зібрані факти і явища систематизує, виявляє логічні економічні зв'язки між ними, робить узагальнення, вивчає їх взаємодію. В економічних дослідженнях застосовують:
1) методи індукції і дедукції. Під індукцією розуміємо виведення принципів, законів і аналізу фактів. Метод індукції означає хід думок від аналізу фактів до теорії. Зворотний процес, тобто коли економісти вивчають ті чи інші проблеми, йдучи від теорії до окремих фактів І перевіряють або відкидають цим теоретичні положення, називається дедукцією. Індукція і дедукція — не протилежні, а взаємодоповнювальні методи дослідження.
2) метод абстракції — узагальнення. В економіці воно має практичне значення. Правильна теорія ґрунтується на аналізі фактів і вона є реалістичною. Теорії, що не узгоджуються з фактами, є антинаукові; застосування їх часто зумовлює викривлення в економічній політиці.
3) методи аналізу і синтезу. Аналіз передбачає розчленування предмета (явища чи процесу) на складові частини, виділення окремих сторін, ознак. Синтез, навпаки, означає поєднання розрізнених раніше частин і сторін у цілісність.
4) Наукове дослідження економічних явищ передбачає також поєднання логічного та історичного підходів до вивчення економічних процесів і явищ. Це означає, що потрібно розглядати умови, в яких явище почало розвиватися, як воно змінювалося під впливом зміни історичних умов. Логічними є зміни, що не суперечать логічним принципам, а якщо суперечать, то потрібно шукати причини цього.
5) Завершальною ланкою пізнання економічних процесів і явищ є суспільна практика.
6) Окремої уваги заслуговує використання графіків, таблиць при вивченні економічних явищ і процесів. Графіки і таблиці є засобами, з яких робляться певні висновки, виявляються певні тенденції. На основі таблиць робляться певні узагальнення. Графіки є інструментом, з допомогою якого економісти виражають свої теорії, моделі. Вони показують взаємозв'язок між двома групами економічних фактів.
Економічна категорія — теоретичне вираження, форма економічних, передусім виробничих, відносин у взаємодії з розвитком продуктивних сил, економічних явищ і процесів, які реально існують.
Категорії теоретично відображають не лише окремий аспект (сторону) економічних відносин, а й його зв'язок з відповідним аспектом системи продуктивних сил. Залежно від груп та видів економічних законів розрізняють відповідні економічні категорії. Визначальними є категорії суспільного способу виробництва. Так, зміст продуктивних сил утворює ставлення людини до природи, їх взаємодія. Речовим змістом економічної категорії є окремий аспект (сторона) такого ставлення до природи, а суспільною формою — відносини між людьми з приводу привласнення різних об'єктів суспільного відтворення власності у всіх сферах. У кожній такій категорії втілюється діалектична взаємодія виробничих відносин між людьми (відносин економічної власності) з розвитком продуктивних сил, які відображають відносини людини і природи у процесі праці.
Економічні категорії рухливіші, мінливіші, ніж економічні закони. Для економічних законів характерний вищий ступінь пізнання людиною єдності та зв'язку явищ і процесів, вони відображають глибинні, приховані зв'язки й відносини, охоплюють явища і процеси, які виражаються у низці категорій. Іншими словами, внутрішньо необхідний, сталий, суттєвий зв'язок між економічними явищами та процесами, що виражається за допомогою економічних законів, набуває відображення у взаємозв'язку певних економічних категорій. Кожний закон наче групує навколо себе певну кількість (залежно від його складності) економічних категорій.
Отже, змінність економічних категорій виявляється у появі самого поняття «послуги», різних видів послуг, низки категорій, що виражають їх привласнення у безпосередньому виробництві, обміні тощо. Крім того, зміна самих виробничих відносин виявляється в еволюції різних типів і форм економічної власності.
- 1. Формаційний та цивілізаційний підходи до історії розвитку людського суспільства
- 2. Предмет, методи дослідження економічних процесів. Система економічних категорій
- 3. Становлення і генеза економічної історії як науки
- 2. Господарство та соціально-економічні відносини у країнах Стародавнього Сходу
- 3. Економічні причини розквіту та занепаду країн античного світу
- Особливості східного, античного та класичного рабства.
- Причини занепаду рабовласницького суспільства.
- 2. Соціально-економічні відносини в епоху Середньовіччя
- 3. Середньовічні міста. Ремесла. Цехи
- 1. Шляхи формування, форми і типи земельної власності в добу Середньовіччя.
- 2. Загальні риси феодального господарства.
- 7. Риси, характер європейської торгівлі в середні віки, її головні шляхи і райони.
- 8. Процес утворення національних ринків.
- 1. Передумови і наслідки Великих географічних відкриттів
- 2. Основні фактори становлення індустріального суспільства.
- 3. Особливості генези індустріального суспільства провідних країн світу
- 5. Первісне нагромадження капіталу, його джерела, методи та наслідки.
- Промислові перевороти в провідних країнах світу
- Промисловий переворот в Англії: передумови, хід, наслідки.
- Особливості промислового перевороту у Франції.
- Особливості промислового перевороту в Німеччині.
- Промисловий переворот у сша
- Економічне піднесення сша та Німеччини
- Основні фактори промислового відставання Англії та Франції
- Становлення індустріального суспільства в Японії
- Здобутки науки і техніки в останній третині хіх ст..
- Економічні наслідки першої світової війни
- Світова економічна криза 1929–1933 pp.
- Господарство розвинутих країн світу у 20-х роках
- Господарство розвинутих країн світу у 30-х роках
- Економіка провідних країн в роки другої світової війни
- Передумови та наслідки прискореного розвитку Німеччини та Японії
- Динаміка та структурні зміни світового господарського розвитку другої половини XX – початку ххі ст.
- “Спільний ринок” – Європейський Союз
- Господарство країн з перехідною економікою
- Країни, що розвиваються
- Нові індустріальні країни