Економічні наслідки першої світової війни

Перша світова війна тривала з літа 1914 до осені 1918 pp. Вона принесла людству важкі економічні, матеріальні й мо­ральні втрати, численні людські жертви, призвела до загост­рення міждержавних економічних відносин. Мілітаризація економіки воюючих країн, їхня господарська замкнутість, за­міна ринкових господарських зв’язків не ринковими, держав­не регулювання економіки досягли небаченого рівня.

Сполучені Штати Америки. Вони із запізненням (6 квітня 1917 р.) вступили у війну. Воювали США на боці країн Ан­танти. Зазнали незначних людських втрат. Підтримували торговельні відносини з усіма воюючими країнами. У зв’язку зі зростаючим попитом на всі види стратегічної сировини – зброю, боєприпаси, продукти харчування, США перетворилися у економічно найрозвиненішу державу світу. Тут сконцент­рувалось ½ світового запасу золота. Успішно розвивалась промисловість, сільське господарство, фінансово-кредитна система. Втричі зріс експорт продуктів і товарів. У США продовжувало розвиватися ринкове господарство, на відміну від інших індустріальних країн, в яких економіка перетворю­валася у ринково-регульовану.

Англія. Належала до країн-переможниць, проте війна зне­силила її економіку, збільшила відставання від США. Англія зазнала значних людських і матеріальних втрат – 1/3 національного багатства. Збільшився державний борг. Світовий фінансовий центр перемістився із Лондона в Нью-Йорк.

Удвічі зменшився експорт товарів, натомість зріс імпорт. Продовжувалося відставання від США у розвитку окремих галузей промисловості, особливо у гірничодобувній, сталеплавильній, текстильній, суднобудівній, обладнання яких було застарілим. Водночас Англії вдалося збільшити свої колоні­альні володіння. Вона частково компенсувала свої втрати за рахунок німецьких воєнних репарацій.

Франція ще більше, ніж Англія, постраждала в роки війни. Німеччина окупувала найрозвиненіші промислові регіони Фран­ції. Було зруйновано або вивезено фабрично-заводське облад­нання, транспортні засоби. Франція втратила понад 10% пра­цездатного населення, під німецькою окупацією опинилися кращі сільськогосподарські райони. Видатки на війну підір­вали стабільність французької валюти.

Разом з тим, під час війни розпочалася індустріалізація економічно відсталих південних районів Франції, що не були окуповані Німеччиною. Тут успішно розвивалася промисло­вість, будувалися електростанції, військові підприємства. У південних департаментах країни розширювалося сільськогос­подарське виробництво. Нестача сировини, енергоресурсів зму­шували промисловців дбати про інтенсифікацію виробничих процесів, запроваджувати механізацію, нові технології, що піз­ніше дало позитивні результати.

Японія під час війни зміцнила свій економічний потенці­ал. Виступаючи на боці Антанти, вона фактично не брала участі у бойових діях. Змогла розширити свої колоніальні володін­ня, нав’язала невигідні економічно-торговельні умови Китаю. Все це дозволило за роки війни подвоїти промислове вироб­ництво, втричі збільшити експорт промислових товарів у Ки­тай та країни тихоокеанського регіону.

Однак відновлення після завершення війни конкуренції на зовнішніх ринках з боку колишніх союзників по Антанті, еко­номічна криза 1920–1921 pp. та надзвичайно руйнівний зем­летрус, який завдав великих людських жертв (загинуло 140 тис. чоловік) та руйнувань, поставили японську економіку перед цілим рядом серйозних проблем.

Німеччина внаслідок війни опинилася у найважчому ста­новищі. Версальський мирний договір, підписаний між краї­нами Антанти і Німеччиною 28 червня 1919 року, став справжньою катастрофою для країни та народу. Згідно з договором, Німеччина повертала Франції Ельзас та Лотарингію, значні те­риторії поверталися чи передавалися Бельгії, Польщі, Литві, Данії, Чехословаччині. Саарська область переходила на 15 років під управління Ліги Націй, а її вугільні шахти передавалися у власність Франції. Німеччина була позбавлена всіх своїх колоній. Розміри відшкодувань, встановлені спеціальною Репараційною комісією, сягали суми у 132 млрд. золотих марок.

Таким чином економіка Німеччини збанкрутувала. Вже за перші два роки після завершення війни держава повинна була виплатити країнам Антанти 20 млрд. золотих марок. Оскіль­ки таких грошей Німеччина не мала, то контрибуція сплачу­валася паровозами, вагонами, фабрично-заводськими верстата­ми, автомобілями, сільськогосподарською сировиною тощо. Зазнала краху фінансово-кредитна система. Внаслідок цих явищ різко погіршився життєвий рівень людей. Німеччина опинилася на грані катастрофи.