3. Книгодрукування і література.
- - Вплив ідеології Відродження і Реформації знайшов відображення у розвитку літератури і книгодрукування. Винахід І.Гуттенберга, перехід від папірусу і пергаменту до паперу у XV ст. були передумовами активного розвитку книжкової справи у Європі. Більшість книг, особливо наукових, в цей період друкувалися латиною.
У кінці XV - на початку XVI ст. перші книги церковнослов'янською мовою надрукували Швайпольт Фіоль у Кракові і Франдиск Скорина у Празі. В Україні поштовх для розвитку книгодрукарства дав Іван Федоров, який втік з Москви від переслідування реакційного духовенства у 60-х роках XVI ст. У 1573 р. Федоров за допомогою меценатів створив у Львові друкарню, де роком пізніше надрукував знаменитий "Апостол" (збірник описів життя святих). Через деякий час Федоров розорився, заклав друкарню і на запрошення князя К.Острозького, - одного з тих, хто зберіг відданість православ'ю, - переїхав у його маєток в м. Острозі. Саме в цей час тут за ініціативи К.Острозького здійснювався грандіозний проект - готувалося до друку перше у слов'янському світі повне видання Біблії церковнослов'янською мовою.
Друкарська справа отримала розвиток у всій Україні. Вже в першій половині XVII ст. тут нараховувалося близько 20 друкарень, найбільшою з яких була друкарня в Києво-Печерській лаврі. Друкарні створювалися на кошти меценатів, Війська Запорозького. Активно займалися організацією типографій братства.
Поряд зі стаціонарними друкарнями також були пересувні. На середину XVII ст. нараховувалося вже близько 40 різних друкарень. Найбільшу питому вагу у друкарській продукції мали книга релігійного характеру, але видавалися також наукові трактати, довідники, календарі, підручники. Деякі з підручників відігравали важливу роль в освіті. Так, граматику, автором якої був М.Смотрицький (1619 р.), М. Ломоносов назвав "вратами вченості". Вона перевидавалася більше 150 років практично у незмінному вигляді. Примітний той факт, що в домашніх бібліотеках багатих львівських міщан нараховувалися десятки і сотні книг. В частині України, яка перебувала в Російській імперії, у XVIII ст. царський уряд проводить реакційну політику щодо книгодрукування. Були заборонені публікації українською мовою, введені цензурні обмеження. В інструкції друкарням, яка з'явилася в 20-х роках XVIII ст, говорилося, що книгодрукування повинно здійснюватися так, щоб "никакой розни й особливого наречия не было". Через штрафи, накладені на Чернігівську друкарню, вона збанкрутувала. Після ліквідації Запорозької Січі у 1775 р. книгодрукування українською мовою занепало. Розвиток книжкової справи був поштовхом для розвитку літератури. Ця сфера культури повною мірою відбивала перехідний характер епохи, той час,, коли відбувалося формування національної мови, нових стилів і жанрів, піднімалися нові теми, які у попередні сторіччя вважалися забороненими або непотрібними. Найбільш яскраво нові тенденції відображала перекладна література. У XVI ст. були перекладені й опубліковані різні наукові трактати і довідники, наприклад, медичний довідник "Аристотелеві врата". Поширюються переклади Святого письма, які представляли такий жанр, як агіографія. Одним з найбільш цінних вважається "Пересопницьке Євангеліє", створене у 1561 р. Переклад з болгарської мови і підготовка тексту були зроблені ченцями Пересопницького монастиря на Волині. Причому переклад Святого письма вперше зроблено на "просту" українську тогочасну мову "для лепшого виразуміння люду христіанського посполитого".
Поряд з перекладною літературою з'являються оригінальні твори. У XVI ст. відмічається розквіт українського епосу - створюються думи, балади, історичні пісні. Наприклад, популярними були цикли дум "Маруся Богуславка", "Самійло Кішка" та ін. Епічні твори присвячені визвольній тематиці, в них оспівуються лицарство і героїзм, братство і вірність православ'ю.
Сплеск літературного процесу в Україні був пов'язаний з Брестською церковною унією. Помітне місце в цій ситуації в літературній творчості зайняв жанр полемічної літератури, який виник як реакція на експансію католицької церкви в Україні. Письменники-полемісти Мелетій Смотрицький у творі "Тренос" (грец. - "плач" - плач православної церкви через відступництво її дітей); Захар Копистенський у "Палінодії" ("книга оборони"), Іван Вишенський у "Раді про очищення церкви" виступали проти втручання польського уряду у справи православної української церкви, викривали його політику за принципом "чим гірше, тим краще". Справа в тому, що православні священики, які призначалися сеймом, часто були недостатньо освіченими, відрізнялися сумнівними моральними і особистісними якостями. Один з таких священиків, Кирило Терлецький, постав перед судом за вбивство і зґвалтування. Мали місце здирство грошей у парафіян, розпродаж церковного майна і земель. Внаслідок цього, як і за задумували ті, хто проводив таку політику, витіснення православної церкви католицькою було б неминучим.
Однак полемісти не обмежувалися проблемою боротьби з наступом католицизму. У своїх творах вони порушували питання реформування самої православної церкви, колективного управління її справами, висміювали відсталість і консерватизм православних ієрархів. Крім того, піднімалися і соціально-політичні проблеми: нерівноправності людей, експлуатації людини людиною й одного народу іншим. Особливий полемічний пафос виділяє твори Івана Вишенського. Наприклад, у "Посланні до єпископів" він викриває духовенство як користолюбців що забули Бога. Єдиним способом порятунку людини від егоїзму і жорстокості світу він вважав чернецтво. Сам Вишенський емігрував до Греції і став ченцем-відлюдником в одній з святих печер на горі Афон.
У ХVІ-ХVІІ ст. поетичні твори найчастіше створювалися мандрівними дияконами і піддячими - учнями духовних шкіл. У період літніх канікул вони подорожували і писали віршовані твори на замовлення, з метою заробітку. Зміст цих віршів міг бути хвалебно-величальним (панегірик) або пов'язаним зі смертю і похоронами будь-кого зі знатних людей (мадригал). Разом з тим багато епіграм, віршів, поем були авторськими. Українські поети часто використовували біблійні теми, багато уваги приділялося проблемам моралі, релігії, що відповідало тогочасній традиції. У той же час в цих творах рідко присутні художні образи, інакомовність, метафора. Все це додає поезії ХVІ-ХVІІ ст. дещо наївного, невитонченого характеру. Треба врахувати і те, що літературної норми в українській мові на той час ще не було, у зв'язку з чим віршовані твори важко сприймаються сучасним читачем. Проте українська поезія ХVІ - першої половини XVIII ст. переживала важливий етап свого розвитку. Автори використовували т.зв. силабічну і несила-бічну системи побудови рядків, уміло користувалися римою і віршованим розміром. Часто вживалися 4- і 5-стопний ямб і хорей. У XVIII ст. найбільші досягнення поетичного мистецтва були пов'язані з ім'ям Григорія Сковороди.
У XVII ст. популярною стає драматургія. Найбільш поширеними були два види драми: релігійна і шкільна. Релігійна драма, в свою чергу, поділялася на три форми: містерія - таїнство спокутування гріхів людей Ісусом Христом; міракл - події життя святих; мораліте - драми, в яких виступали алегоричні фігури Душі, Любові, Гніву, Заздрості та ін. і велися розмови повчального характеру.
Шкільна драма розробляла не тільки релігійні, але і світські теми, її мета полягала передусім у допомозі учням і студентам в їх вивченні їда грецьких та римських авторів, а також Біблії. Поет Дмитро Туптало створив різдвяну драму "Комедія на Різдво Христове", Симеон Поцький - драму "Про Навуходоносора", Григорій Кониський –«Воскресіння мертвих».
Своєрідним літературним жанром були літописи. Не будучи Історичними дослідженнями в повному розумінні, літописи поєднують риси науки і мистецтва. Якщо перші редакції Київського літопису, створеного на початку XVI ст., тяжіли до давньоруської стилістики, то більш пізні редакції мають ознаки нового часу. У XVII ст. з'явилися літописи, які відобразили найбільш яскраві і важливі події того часу - формування козацтва, Визвольну війну 1648-1657 р: та ін. - літопис Самовидця, Григорія Грабянки, Самійла Величка, монастирські літописи Нарівні з документами автори літописів використовували фольклорні джерела, власні спогади. Літописи відіграли важливу роль у розвитку літератури та науки.
- Введение
- 3. Понятие «культура». Роль культуры в жизни общества и личности.
- 2. Историческое развитие взглядов на культуру в науке.
- 3. Украинская культура в контексте мировой.
- 1. Понятие «этническая культура».
- 2.Некоторые проблемы и особенности этногенеза украинского
- 3.Культурно-историческое своеобразие регионов Украины.
- 1. Понятие «этническая культура».
- 2.Некоторые проблемы и особенности этногенеза украинского народа.
- 3. Культурно-историческое своеобразие регионов Украины.
- 1. Развитие культуры в дохристианский период Материальная культура и общественный уклад.
- 2. Значение принятия христианства для культурных процессов.
- 3. Расцвет культуры Киевской Руси в х-хi вв.
- 4. Влияние феодальной раздробленности на культуру.
- III. Украинская культура после татаро-монгольского нашествия (вторая половина XIII - хIвв.)
- 2. Наука и образование
- 3. Развитие книжного дела и литературы
- 4. Архитектура и изобразительное искусство
- IV. Развитие украинской культуры в условиях национально-освободительного движения (хvi-хviii вв.)
- 2. Книгопечатание и литература.
- 3. Образование.
- 4. Новые области науки.
- 5. Искусство.
- V. Традиционная культура украинского народа
- 1. Основные занятия и материальная культура.
- 2. Мировоззренческие представления.
- 3. Календарные праздники и обряды
- 4. Семейная обрядность.
- VI. Украинское культурное возрождение XIX в.
- 2. Особенности литературного процесса.
- 3. Искусство
- 4. Национальные культурные организации и движения в условиях реакционной правительственной политики.
- VII. Культура украины в XX веке
- 2. Культура Украины в начале XX столетия.
- 3. Основные тенденции культурного развития в 20-30-е гг.
- 4. Развитие украинской культуры в 40-80-е гг.
- 5. Культура современной Украины: достижения, проблемы, перспективы.
- Список литературы
- Тема 5. Феномен української культури.
- 5.2. Географічні чинники як підстава формування української культури
- 5.3. Особливості українського менталітету
- 5.4. Основні етапи української культуроґенези
- 5.5. Тенденції розвитку сучасної української культури
- Список літератури
- 3. Культурно-історична своєрідність реґіонів України. 1. Поняття "етнічна культура".
- 2. Деякі проблеми та особливості етногенезу українського народу.
- 3. Культурнснсторична своєрідність регіонів україни.
- II. Культура київської русі
- 6.Мистецтво Київської Русі.
- 1. Джерела вивчення культури Київської русі.
- 2. Матеріальна і духовна культура східних слов'ян.
- 3. Особливості прийняття християнства.
- 5. Освіта та наукові знання.
- 6. Мистецтво Київської русі.
- III. Українська культура після татаро-монгольської навали (друга половина хiiі - хVст.)
- 1. Історичні умови розвитку культури.
- 2. Наука й освіта.
- 3. Розвиток книжкової справи і літератури.
- 4. Архітектура й образотворче мистецтво.
- IV. Культура україни хvі-хvііі ст.
- 2. Особливості релігійної ситуації в україні.
- 3. Книгодрукування і література.
- 4. Освіта.
- 5. Нові галузі науки
- 6. Мистецтво
- V. Традиційна культура українського народу
- 1. Основні заняття і матеріальна культура.
- 2. Світоглядні уявлення
- 3. Календарні свята та обряди
- 4. Сімейна обрядовість
- VI. Українське культурне відродження XIX ст.
- 1. Історичні умови. Освіта і наука
- 2. Особливості літературного процесу.
- 3. Мистецтво.
- 4. Національні культурні організації і рухи в умовах реакційної урядової політики
- VII. Основні етапи розвитку української культури у XX ст.
- 1. Загальні особливості української культури у XX ст.
- 2. Культура україни на початку XX сторіччя.
- 3. Основні тенденції культурного розвитку в 20-і
- 4. Трагедія українського культури у період сталінізму
- 5. Протиріччя культурного процесу 60-80-х рр.
- 6. Досягнення і проблеми культури незалежної україни.
- Словник Основні поняття
- Література
- Культура Киевской Руси