logo
История украинской культуры

5.2. Географічні чинники як підстава формування української культури

Одним із впливових культурологічних на­прямів є географічний детермінізм, який набув особливої популярності в XIX ст. (Т. Р. Мальтус, Л. Гумільов). Основна ідея даного напряму полягає в тому, що географічні чинники — кліматичні умови, особливості ланд­шафту — обумовлюють специфіку культури. Проектування ідей географічного детермінізму на вітчизняні терени призве­ло до формування таласократичної теорії української культу­ри (1.3. Цехмістра).

Навіть не поділяючи пангеографізму окремих дослідників — адже не можна всі особливості культури виводити винятково з географічних чинників — слід погодитися з їх особливим значенням на етапі - формування культури: чим нижчим є рі­вень технічної могутності культури, тим більшою є ЇЇ залеж­ність від природних (зокрема, географічних) факторів. Тож для реконструювання історії української культури доцільно розглянути особливості природно-кліматичних умов.

Земля України — унікальне місце на євро­пейському континенті. Ще за доби неоліту (IV-III тис. до н. е.) внаслідок з'єднання Чорного моря (яке до цього було озером) із Середземним і пов'язаного з цим зниження загального рівня вод суттєво інтенсифікува­лися процеси формування гумусу. У результаті сформувався плідний грунт, аналогів якому немає ніде у світі. Землі Над­дністрянщини та Наддніпрянщини — єдине місце у світі, де чорноземна смуга сягає 500 км завширшки (тож не дивно, що одна з найдавніших землеробських культур — трипільська — виникає саме тут у III тис. до н. е.).

Унікальність природи полягає в рідкісному сполученні різноманітних елементів ландшафту: моря, озера й ріки, сте­пи і ліси, рівнини та гори. Клімат України сприятливий для землеробства, тваринництва, культивування садів і виноград­ників, різноманітних овочевих і фруктових плантацій, розве­дення птахів і риби, збирання ягід та унікальних сортів ліку­вальних трав.

Важливим чинником становлення вітчизняної культури є м'який, помірний, сприятливий для проживання клімат, що сприяє успішному формуванню не тільки матеріальної, а й духовної культури — зокрема, розвиткові голосу, співу­чості, формуванню мелодійної української мови. Саме такий клімат вплинув на дві найспівучіші нації світу — українську та італійську.

Основні аспекти впливу географічних чинни­ків на формування етносу:

- геокультурні чинники, що розкривають вплив території проживання етносу на методи та способи життєдіяльності, особ­ливості господарювання тощо. Землі України склада­ють три геокультурні смуги: лісова (Полісся, Карпати), - лісостепова (Середнє Подніпров'я, Волинь, Східна Га­личина) та степова (південна Україна), що визначають домінуючі типи господарчої діяльності — мисливство, промисел, хліборобство;

- геополітичні чинники, які демонструють специфіку фор­мування етнокультури через політичні та економічні зв'язки з іншими культурами, що стають можливими че­рез географічне розташування земель етносу. Територія України займає серединне положення між Центральною Європою та Азією, що зробило її місцем зустрічі різних культур. Тут здавна пролягали транзитні торговельні шляхи з Малої Азії та країн Сходу до Південної та За­хідної Європи;

- геопсихічні чинники, що надають можливість зрозумі­ти особливості етнопсихології у зв'язку з природними умовами проживання етносу (М. Мосс). Так, мешкан­ці степової зони, що завжди перебували під загрозою вторгнення кочовиків, сформували жорстку вдачу. Ізо­льовані райони Карпат і Полісся сформували окремішність світосприйняття своїх мешканців. Серединне положення української землі вплинуло на відкритість українців до інших культур, високу здатність до асимі­ляції культурних зразків зовнішнього походження.