Виникнення рабства

Поки продуктивні сили були слаборозвинуті, продукт, вироблений родом або сім’єю, ледь забезпечував прожитковий мінімум членам роду, сім’ї, общини або племені. Використовува­ти примусову або найману працю в таких умовах було економіч­но невигідно. Полонених або відпускали, або вбивали, або прий­мали в рід, сім’ю.

Зростання продуктивних сил забезпечило спочатку неве­лике, а потім істотне перевищення виробленого продукту над не­обхідним мінімумом. У цих умовах стало економічно вигідно обертати бранців у рабів, примушуючи їх працювати за їжу і дах (необхідний продукт) і привласнюючи додатковий продукт. Услід за перетворенням полонених у рабів стали перетворювати злочинців із числа членів роду (замість страти або вигнання), а потім боржників і збіднілих общинників у рабів. Спочатку бор­гове рабство було обмежено 3-7 роками, але потім стало безстроковим. З розшаруванням общини на багатих і бідних почастіша­ли випадки продажу в рабство дітей і молодих жінок. Діти рабів також ставали рабами, іноді навіть у тому випадку, якщо один із батьків був вільним. Так рабство стало спадковим станом.

Спочатку рабів використовували лише для виробництва найбільш важких робіт: розчищення полів, риття каналів. Потім їх функції істото розширилися: збір врожаю, випас худоби, приго­тування їжі, ремесло, торгівля, виховання дітей, храмова служба, ведення домашнього господарства, деякі адміністративні функції.

Споконвічно раби належали всьому родові або племені, всій общині. Пізніше рабів змогли одержувати великі й еко­номічно сильні патріархальні сім’ї, що підсилило їхню автономію.