logo
МЕТОДИЧКА

5. Неоліберальний (консервативний) напрям сучасної економічної теорії Сутність поняття “неолібералізм”

Виникнення та розвиток кейнсіанської теорії в 30х роках ХХст. завдали відчутного удару по ідеях класичної і неокласичної шкіл політичної економії. Останні Кейнс затаврував як консервативні, тому в західній економічній думці поступово відбувається переосмисленню і переполюсовка понять “лібералізм” і “консерватизм”. Консервативними починають називати економічні ідеї, в основі яких лежали концепції вільної конкуренції, невтручання держави в економіку, яка функціонує в режимі саморегуляції і узгодження особистих і суспільних інтересів. В часи інтелектуального панування А. Сміта, Д. Рікардо, Дж. С. Мілля та інших класиків аналогічні концептуальні положення складали кістяк економічного лібералізму, але з середини 30х років ХХ ст. з поняттям “економічний лібералізм” почали пов‘язувати зовсім протилежні засади – активне втручання держави в економіку, яка сама на може досягти рівня повної зайнятості і повного обсягу виробництва. Але в силу того, що кейнсіанські рецепти крупномаштабного і постійного регулювання економіки в повній мірі не давали на практиці очікуваних результатів, ідеї вільного підприємництва і політики laissezfaireне тільки не зникли, але й отримують “друге дихання” під назвою неоліберальних. Звичайно, вони не могли бути ідентичними тим, які відстоювали фундатори класичної школи. Державі неоліберали починають відводити більшу роль, але ця роль стає іншою і не такою суттєвою, як у кейнсіанців. Визначальним механізмом координації господарської діяльності в країні неоліберали вважають ринок з його головними інструментами - попитом, пропозицією і цінами.

Сучасний економічний неолібералізм, який зближується за своїм змістом з поняттями економічний “консерватизм” і “неокласика”, починає протистояти поняттю “сучасний економічний лібералізм”; проте він має міцне спільне коріння зі “старим” , або “традиційним економічним лібералізмом”, що був стрижнем класичної політичної економії ХVІІІ – ХІХ ст.

Під термінологічне визначення “неоліберальна” підпадає декілька шкіл сучасної економічної теорії, найбільш відомими з яких в Європі є лондонська, фрайбурзька та паризька.